Про перебіг виборчої кампанії до місцевих рад розказує керівник політичних програм Українського незалежного центру політичних досліджень Світлана Конончук, 42 роки.
— Поспішність ухвалення закону про вибори — за кілька днів до початку кампанії — призвела до того, що суб'єкти виборів не встигли вибудувати стратегії. У партійних осередках багатьох непарламентських партій досі панує розгубленість.
Виборці не мають достатнього доступу до інформації. За змішаної системи виборів зберігаються закриті партійні списки. Попередня редакція закону про вибори вимагала оприлюднення прізвищ із першої п'ятірки кандидатів. Зараз цієї вимоги нема. У більшості регіонів інформація про кандидатів, що балотуються за списками, відсутня.
Відомості про висунення кандидатів від партій у мажоритарних округах так само обмежені. Що майбутні кандидати чи мери збираються робити на окрузі чи в місті, законодавство оприлюднювати теж не вимагає. Адже передвиборних програм у висуванців нема, оскільки партії — це всеукраїнські об'єднання, а обласна чи районна організації не можуть мати програми в принципі. Мажоритарники можуть пояснювати людям, що планують робити. Але на практиці перевагу в агітації отримують кандидати від розкручених партій. Недостатність інформації спричинює передвиборну апатію людей.
Легке зняття кандидатів із реєстрації у багатьох місцевостях стало масовим явищем. Здебільшого знімають претендентів від опозиційних сил — вибірково, прицільно, з формальним підходом, із будь-якою зачіпкою. У комісіях переважають представники провладних політичних сил, які ревно виконують вказівки влади.
Немає уточненого реєстру виборців, бо цьогоріч ця процедура не відбулася. Термін звірки виборчих списків збігся із власне виборчою кампанією до місцевих рад, яку перенесли з травня. Дані реєстру виборців не відповідають реальному стану справ, у списках знову траплятимуться погрішності. Це містить загрозу фальсифікацій.
Те, що вибори проводять одночасно до всіх органів місцевої влади, дозволяє заплутати неуважних виборців. Тому під час голосування комусь можуть недодати бюлетенів, а десь просто дезорієнтують, за кого кидати бюлетень.
Рівень корумпованості суспільства не змінився після реформи способу голосування. Змішана система виборів така ж корупційна, як і мажоритарна чи пропорційна окремо. Якщо в державі панують корупційні відносини, то вони будуть і у виборчому процесі та партійному житті. Кандидат в одномандатному окрузі працює з своїми або громадськими грошима. Щось робить в окрузі, купуючи прихильність виборців. А за пропорційної системи кандидати купують місця у партійних списках.
До того ж закон про вибори передбачає можливість підкупу виборців. Якщо раніше подарунки виборцям не були дозволені, то тепер їх можна робити на суму до 45 гривень. А це не завжди партійна газета чи кулькова ручка. Також у законі є норма, яка дозволяє керівникові підприємства використовувати виробничі ресурси у виборчій кампанії. У робочий день він може залучати своїх працівників до агітації, використовувати техніку, матеріали тощо. Цей відкат до недемократичних процедур створює перевагу для кандидатів, які володіють адміністративним, фінансовим або медійним впливом.
Формування органів місцевого самоврядування на партійній основі суперечить принципу самоврядування. Воно має бути департизоване і служити громаді. Законодавець продовжує просувати партійні інтереси в місцеві органи. Навіть районна парторганізація може висувати кандидатів до нижчих рад. Усередині партійної матрьошки закладена нерівність громад.
Після виборів ми не знатимемо політичних симпатій людей
— Теперішня виборча кампанія характеризується повною дискредитацією інституту виборів, відмовою від принципів місцевого самоврядування, — зазначає керівник соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко, 57 років. — Центральна влада через адмінресурс нав'язує громадам своїх кандидатів, що призведе до деформації волевиявлення виборців. Показником політичних настроїв населення є не президентські, а місцеві вибори. В Україні ж після цих виборів ми не будемо знати ціннісних орієнтацій і політичних симпатій громадян.
"Регіони" ревно намагаються з'єднати партію з державним апаратом. Ця спроба зростити вертикаль влади, силовиків і Адміністрацію президента із захопленням місцевої влади приречена на провал — це вже було за радянських часів. "Регіонали" не дадуть грошей місцевим радам, і ті через пару місяців почнуть критикувати центр. Депутати ходитимуть із партійними значками і при цьому ненавидітимуть партію. Події 1991 року чи Майдану здаватимуться нам дитячими забавками.
5 
1
Коментарі