Гібридна війна проти України неминуче завершиться принизливою поразкою Росії, — заявив глава Пентагону Ештон Картер на зустрічі зі Степаном Полтораком. І наш міністр оборони розстебнув верхній ґудзик комірця. Те саме зробив президент Порошенко, прочитавши у "Зе Таймс", що міжнародні санкції повністю знищать економіку Московії.
Петро Олексійович послабив навіть два ґудзики. Бо й дату вичитав — якщо вартість нафти не зростатиме, державна казна РФ спорожніє до кінця року. Отже, кілька місяців — і агресор з Донбасу забереться.
Не наполягатиму, що минулої п'ятниці все було саме так. Картинку навіяла політика влади щодо окупованих земель. За загальним враженням, вона базується на очікуванні. Не на вичікуванні, а на очікуванні. Що все вляжеться саме.
Або санкції Заходу й низькі ціни на енергоносії розорять РФ.
Або злого кремлівського гнома задушать подушкою з двоглавим орлом.
Або імперія розпадеться.
І труп агресора урочисто вигулькне з-за очерету і пропливе повз українські береги.
Санкції мають дію. Якщо на 1 січня 2014-го міжнародні резерви РФ становили $510,5 млрд, то на початку 2016 року — $368 млрд. Резервний фонд при цьому скоротився майже вдвічі — до 49,95 зелених мільярдів. Але з іншого боку, московіти у своїй масі досі переконані, що з їхньою економікою все гаразд. Тобто, смалець за шию відчутно не крапнув.
США на початку вересня розширили санкційний список. Ротенбергу тепер складніше буде зводити Керченський міст, Газпрому — торгувати. Проте для упокорення Путіна нових і вже діючих санкцій не достатньо. Це розуміють усі. Найкраще — Білий дім.
Можуть США вкупі з Європою тугіше затягнути санкційний зашморг? Можуть. Але навряд чи перетворять його на удавку.
Останнім часом активно стали малювати політичні мапи. На них — регіони, що виникнуть на місці Московії. З детальним аналізом площі новоутворень, людських ресурсів та економічного потенціалу. Початок розпаду прогнозують на 2017–2018 роки.
Спроможний Захід вплинути на прискорення центробіжних процесів? Так. Але й тут політичної волі не виявлятиме.
Це ми з вами мріємо про падіння войовничої держави. Хоча навряд чи всерйоз прораховували супутні загрози — лавини біженців, некеровані войовничі "держави", неконтрольована ядерна зброя.
Європу та США така перспектива не влаштовує. Вони й Україну підтримують не з альтруїстичних міркувань, а тому, що це збігається з інтересами їх держав.
Світ ще не відхекався від розпаду Радянського Союзу — палає війна в Україні, тліє на окупованих територіях Грузії, не вщухає стрілянина між Азербайджаном і Вірменією, на пороховій бочці сидить Молдова, будь-якої миті можуть спалахнути "російські" області Білорусі й Казахстану. І це при тому, що національні республіки розходилися мирно.
Розпад путінської імперії не буде мирний. Він змінить не лише мапу Московії, а й геополітичну — зважаючи на масову присутність китайських громадян на орендованих територіях, яких Пекіну доведеться "брати під захист", і сильну чеченську армію на Кавказі. Сполученим Штатам за всього небажання доведеться підставляти своїх громадян під кулі. Не кажучи про мільярдні витрати на гуманітарну допомогу.
Висновок очевидний — Захід не зацікавлений у знищенні РФ.
Тож Україні не варто сподіватися ні на затягування економічної удавки, ні на пришвидшення розпаду імперії. Захід тиснутиме, але межі не переступить.
Очікування для України — не вихід. У спільній грі проти агресивного режиму маємо вести свою. Виходячи з власних інтересів і можливостей.
Без активних дій труп ворога ніколи не пропливе повз наші береги.
16 
1
Коментарі