Доходить кінця президентська виборча кампанія і передає естафету парламентській. Основний бій за Україну суверенну, справді незалежну соціальну державу — восени. І буде він нелегкий. І буде він, як і президентські перегони, болотистий, із купини на купину.
У такій державі живемо, таку маємо владу, що по-іншому вона не тільки правити, а й організувати наш вибір не може. Тож сьогодні надія тільки на себе. На наш із вами виборчий бюлетень. Надія на власне сумління, на розуміння того, до чого закликає велика Ліна: "Забалотуймо болота! Бо знову буде істина не та".
Ми 28 років помиляємося у виборі. У болото Україну вели всі п'ять президентів. Якими різними не здавалися б декому Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович, Порошенко, урок дали вони нам добрячий — будували не Україну для народу, а рай для нуворишів. І ваучерна підла приватизація, і бездумна кілковизація, і повна деморалізація правлячого класу з торжеством корупції на всіх поверхах влади — всі п'ятеро вели Україну з дев'ятої за потенціалом держави у світі до найубогішої.
Глибока прірва між народом і владою утворилася не сьогодні й не вчора, а з часів, коли кучмівщина породила олігархію і клани. Просто за Порошенка ця прірва досягла апогею, а оборонпромівський скандал вивершив той розбій, який олігархат чинить на українській землі. Свинарчук — це прізвище бізнесового соратника президента стало прізвиськом усієї владної орди, яка веде неприкриту війну з народом. І вестиме, якщо її не забалотуємо.
Правляча банда, здається, ще не усвідомила, як роздягла сама себе під час свинарчуківського скандалу. Мародерство на війні з російським агресором очевидне. Але очевидним стало й те, що ні президент і його команда, ні уряд не відчувають своєї вини не тільки в конкретному випадку із Гладковським і компанією, а взагалі за катастрофу в країні — економічну, соціальну, моральну, правову.
Показовою була реакція найвищої влади на скандал в Оборонпромі. І на засіданні парламентської слідчої комісії, і на телевізійних ток-шоу її представники безсоромно звалювали вину один на одного, і стало ясно, що в Україні влади як влади немає, є чортзна які інституції. Вони гребуть із бюджету кошти на своє утримання, а державу розбазарюють як дурна Химка на торжищі. Подумайте: боротьбу з корупцією і організованою злочинністю в Україні ведуть 170 тисяч тільки працівників спецслужб і правоохоронної системи. Створено дорогущі антикорупційні органи, а віддачі — нуль. Три роки вони нібито "вели" слідчі дії в тому ж Оборонпромі, а в результаті — скандал на весь світ, якісь люди з оточення президента баришують на війні.
Порошенко аж розпинається з трибун і на мітингах про успіх 144 реформ. Які ж це реформи, коли Україна в економічному болоті, медійному багні, на соціальній купині? У нас правова троща і жодного просвітку в боротьбі з зубожінням. Ні президент, ні очолена ним парламентська коаліція так і не змогли створити професійну команду державних менеджерів, а різні гройсмани, коболєви, реви, розенки стали уособленням рвацтва і злісного аматорства на державних посадах. Кум очолив правовий блок, не маючи юридичної освіти і вміючи тільки розповідати анекдоти. Кума представляє президента в парламенті. Політичне болото кумкає по-жаб'ячому, іншого від нього чекати не доводиться.
У світі в правлячого класу є поняття честі й совісті. Найменший свинарчукізм у пристойній країні викликав би масові відставки з власної ініціативи на найвищому рівні.
Урок для України в дні президентських перегонів і оборонпромівського скандалу подала Канада. Там пішла у відставку генеральний прокурор Джоді Вілсон-Рейбулд — на знак протесту проти того, що улюблений канадцями і справді сильний прем'єр-міністр Джастін Трюдо заважав розслідуванню кримінальних справ. Джоді — соратниця і подруга Трюдо. Але в країні, де закон і демократія над усе, поняття честі й совісті теж над усе. І ось уже після відставки генпрокурора рідна партія ставить питання про відставку самого Трюдо. Ви уявляєте таке з кумами Порошенком і Луценком?
Не втішаймо себе премудрістю, що в болоті не без чорта, а в сім'ї не без виродка. У нашому політичному болоті самі чорти й хорти. Вовка треба ловити за хвоста і гнати втришия. Інакше — "знову буде істина не та". Нелюба кума — не любі й її гостинці, а ми їх об'їлися дірками від бублика. Годі негоди, ведімо в наш дім погожу годину. Годі злій личині краяти живе тіло народу.
І будьмо пильні. Нам під приводом багатопартійності часто готують на вибір той же коктейль, що й клановий, під новими назвами. Олігархат вибудував по суті однопартійність КПРС під маскою багатьох красивих назв. Нам іще йти і йти до демократії двопартійності — як на Заході — з правою і лівою ідеологією, з міцним запасом консервативного начала в них. Але завжди треба дивитися, щоб і за ними не бовваніли одні й ті самі власники. Власники партій стають власниками влади, а це те горе, що доконує Україну сьогодні. Ми ж маємо забалотувати не просто це горе, а нашу нерозбірливість і невміння відрізняти ягня від вовка, готового його зжерти. Іншого не дано. Все в наших головах і руках. Так живе світ, так маємо зажити і ми.
3 
1
Коментарі