Директор Київського центру політичних досліджень та конфліктології Михайло Погребинський, 59 років, каже, що СДПУ(о) є зараз віртуальною партією, а прем"єр-міністр став самостійним політичним гравцем.
Наскільки логічним з боку Ющенка було б призначення Юлії Тимошенко секретарем Ради національної безпеки і оборони?
— У політиці діють не за логікою, а згідно з інтересами. І якщо Ющенко діятиме саме так, то в жодному разі Юлію Володимирівну не призначить. У серпні він сам дійшов думки, що треба не розпускати парламент, а внести кандидатуру Віктора Януковича на затвердження його прем"єром. І зараз інтерес президента в тому, щоб цей крок був виправданим в очах суспільства. А це означає політичний компроміс, економічне зростання, благополуччя, реформи, відсутність тертя між сходом і заходом. В інтересах Ющенка виглядати людиною, яка об"єднує країну. Він не має бути зацікавленим у війні. А Юлія Тимошенко — це війна. Спочатку проти Януковича, потім проти будь-кого, хто її обмежуватиме. Проти президента в тому числі.
Тому її призначення означатиме, що Ющенко визнає помилковість свого серпневого рішення. Що він усе програв і тепер йому треба йти разом з людиною, яку він аж ніяк не сприймає як партнера.
Хіба сама поведінка Віктора Януковича та Партії регіонів не свідчить про помилковість рішення Ющенка?
— Певні дії Янковича можна критикувати, але говорити про помилку Ющенка підстав немає. Очевидно, що якби ось зараз відбулися повторні парламентські вибори, то Партія регіонів отримала б навіть більшу підтримку, ніж на березневих. Дуже можливо, що їм вистачило б голосів на коаліцію лише з комуністами.
Але я також не бачу, що такого страшного зробив Янукович стосовно Ющенка. У питанні візування президентських указів це справді виглядало конфронтаційним кроком, але ж формально Янукович був правий. Жодним чином не порушив він універсалу щодо НАТО — просто відповідний пункт сформульований так, що кожна зі сторін може трактувати його по-своєму. Жалкував, що не має 300 голосів у парламенті для надання російській мові статусу державної — але ж універсал не забороняє жалкувати!
Юлія Тимошенко — це війна
Сьогодні справді є напруга, але підігрівається вона більше командою Ющенка. Взяти те ж НАТО. "Регіонали" мають свою точку зору, а Ющенко хоче якнайшвидшої інтеграції. Компромісом було б узяти і відкласти це питання, не припиняючи з альянсом співпраці. Але Ющенко весь час наголошує: ви маєте реалізовувати мою програму. Хоча під час президентських виборів 2004 року він про НАТО не згадував узагалі.
Які перспективи створення широкої коаліції на тлі цього протистояння?
— Сьогодні схоже на те, що її не буде. Хоча особливих проблем для створення коаліції немає. Сторони уже все пройшли, є протокол розбіжностей. Кажуть: "Це лідери будуть вирішувати". Дурниці. Лідери теж не зможуть домовитися, вони залишаться на своїх позиціях. Треба йти на компроміс. Створити коаліцію, а щодо неузгоджених питань дати кожній партії право вільного голосування. Звичайно, це не дуже добре. Але хіба для "Нашої України" краще конкурувати з Тимошенко в опозиції, втратити важелі впливу, міністрів?
Чому саме таке досить теоретичне питання, як членство в НАТО, стало однією з головних перепон?
— Насправді конфлікт позицій щодо НАТО досить віртуальний. У "Регіонів" узагалі немає ідеологічного несприйняття альянсу. Їхня позиція продиктована іншим: якщо прискорено йти до НАТО, то будуть економічні проблеми з Росією. А поки ще ми не купуємо газу за світовими цінами — виграти час, досягти економічного зростання, провести реформи. От коли наші підприємства зможуть рентабельно працювати на газі за 230 доларів за тисячу кубометрів — тоді й поговоримо про НАТО.
Якби Янукович справді хотів закрити тему вступу до альянсу, то робив би дуже просто. Погодився б на підписання Плану з набуття членства в НАТО, але водночас добився б референдуму. І все — тема була б похована. Він цього не робить, бо розуміє: якщо перспектива вступу України до НАТО зникне, то його позиції на переговорах з Росією будуть надзвичайно слабкими. А він маневрує. Бо можливість вступу до альянсу — це козир України у відносинах з росіянами.
Наскільки вагомо на зовнішню політику Януковича впливатиме потреба великого бізнесу в якомога дешевшому російському газі?
— Кажуть, що намагання добитися від Росії нижчих цін на газ — це нібито в інтересах олігархів. Але ж виграє від цього кожен. І не лише тому, що ми споживаємо газ у себе вдома. Якщо різко зростуть ціни і рухнуть хімічна та металургійна промисловість, зникнуть сотні тисяч робочих місць, різко зменшаться надходження до бюджету. Тож у цьому разі інтереси великого бізнесу співпадають з інтересами людей.
Та й зараз не можна говорити, що Янукович виконує роль представника донецької олігархічної групи. Видно, що він уже відчуває себе самостійним політичним гравцем. Взяти хоча б ці тертя з президентом — навіщо це було б олігархам? Янукович став упливовим. З ним уже мусить рахуватися не тільки Порошенко, але також і Ахметов.
Соціал-демократична партія (об"єднана) ще існує?
— Існує в якомусь віртуальному просторі. Після виборів минуло вже півроку, хоча б з"їзд могли провести. Тому говорити про СДПУ(о) як реальність дуже важко. Очевидно, лідери партії досі не визначилися з її майбутнім.
У тому числі й Віктор Медведчук?
— Так.
Кажуть, Тимошенко не проти перебрати привабливу соціал-демократичну марку?
— Марка справді приваблива. Загалом, під соціал-демократичними знаменами у різних країнах працюють політичні сили різного спрямування — і ліві, і праві. Може очолити соціал-демократію і Юлія Володимирівна. Але тоді там буде більше Тимошенко, ніж соціал-демократії.
4 
1
Коментарі
5