Виплата вкладникам Ощадбанку СРСР з розрахунку 1 тис. грн за 1 тис. крб — не коректна, вважає економіст Українського аналітичного центру 48-річний Олександр Охрименко.
— Бо у СРСР з тисячею рублів це була людина з грошима. На неї можна було купити набагато більше. А зараз людина з тисячею гривень — це звичайний громадянин. Тобто, тисяча рублів викликала більший захват, ніж тисяча гривень.
Чому некоректно порівнювати їх за кількістю товару, що можна було б придбати?
— Хоча б тому, що в Радянській Україні не завжди можна було купити те, що хочеш.
У СРСР були фіксовані ціни, які не відображали реальну вартість товарів. Існували системи доплат за потрібну річ. Наприклад, купуючи телевізор, треба було 150-200 карбованців накинути "зверху", щоб узяти його поза чергою. Продукти харчування також важко співставляти, бо в СРСР вони іноді зникали з прилавків узагалі. Цінники є, а товарів під ними немає.
За соціалізму ціноутворення було умовне. Метрополітен, наприклад, коштував 5 копійок по всьому СРСР. Але найнижча собівартість метрополітену була в Москві — 6 копійок, а найбільша в Харкові — 16. Тобто, всі пасажири були збитковими, але зверху сказали не чіпати вартість проїзду. Собівартість хліба була більше 20 копійок, а коштував він 16. Те саме з маслом, яйцями тощо.
Який мав би бути курс гривні до карбованця?
— Якщо прийняти за основу офіційний курс долара до рубля, то тисячу радянських карбованців міняли на 1562 американських доларів. З урахуванням поточного курсу НБУ долара до гривні виходить, 1000 радянських карбованців еквівалентна 12 476 гривням. Ця сума не враховує відсотки на вклади до Ощадбанку СРСР. Тоді ставки за депозитами були малими — 2-4 проценти. Якщо взяти за основу 3 відсотки річних, то за 22 роки незалежності вклади мали б збільшитися на 66 процентів. Тоді сума компенсації однієї тисячі радянських рублів повинна бути еквівалентна 20 710 гривням.
Як виплати за прем'єрства Тимошенко "Юліної тисячі" та нинішня "Вітіна тисяча" впливають на економіку?
— Люди збільшать споживання харчів. Так виплата "Юліної тисячі" спричинила зростання цін на продукти. Частково покупці харчів простимулюють виробництво того ж масла та молочних продуктів. Але це не матиме суттєвого впливу, бо такі суми дуже малі для нашої економіки.
Як довго віддаватимуть вклади радянського Ощадбанку?
— Ніколи не віддадуть їх у повній мірі. Порахували, якщо видаватимуть по тисячі від виборів до виборів, усе повернуть не раніше 2050 року. Але тоді не буде людей, які мали ці вклади. А виплатити їх повністю за раз-два неможливо, бо там борг, що перевищує всю теперішню грошову масу в Україні.
Для людей проблема втрачених вкладів актуальна?
— Була актуальною на початку 1990-х. На час введення гривні народна пам'ять про вклади стерлася. Реанімували цю пам'ять саме виплати, що запускаються політиками. Зрозуміло, політики роблять усе для своєї популярності серед виборців, а не з ідейних міркувань. Люди це розуміють. Як і розуміють неадекватне співвідношення гривні до карбованця з розрахунку один до одного. Логіка населення проста — дають, то треба брати. На реальні радянські вклади всі давно махнули рукою.
Повністю розрахувалися з вкладниками в Литві
30 листопада 1991 року з рахунків Держбанку й Ощадбанку України 81,9 млрд крб списали на рахунок Ощадбанку Радянського Союзу. 1,2 млрд крб — на рахунок міністерства фінансів Росії.
2008-го Кабмін Юлії Тимошенко направив на компенсації за знеціненими вкладами понад 6 млрд грн. Вкладники могли отримати "Юліну тисячу" — 1 тис. грн, що становило понад $200 на особу. Спадкоємці вкладників отримували до 500 грн.
За так званими соціальними ініціативами президента Віктора Януковича з 1 червня 2012 року розпочали другу хвилю виплат, що в народі отримала назву "Вітіна тисяча". Загальна сума розрахунків — 6,2 млрд грн.
Виплати за знеціненими вкладами практикують у більшості колишніх республік СРСР. Повністю розрахувалися з вкладниками лише в Литві.
Коментарі
17