Трохи більш як за тиждень у Києві обиратимуть столичного голову та міськраду. Різнокольорові намети стоять шеренгами, впритул один до одного. Звідусіль на тебе дивляться обличчя кандидатів. Потенційним виборцям залишається проскакувати повз усе це під словесний обстріл агітаторів.
На біґбордах — усмішки. У кого по-чоловічому ледь суворі, як у колишнього боксера Віталія Кличка чи першого віце-прем"єра Олександра Турчинова. У когось оптимістично-юнацькі, як у нардепа-"нашоукраїнця" Миколи Катеринчука. У когось мудро-розважливі, у нинішнього мера Леоніда Черновецького — неземна. А в агітпродукції — у вигляді чи то буклетів, чи то газет-метеликів із чотирьох сторінок — щедрі обіцянки. Дещо різні, але загалом схожі — ну, й нещадна критика конкурентів на додаток. "Голосуйте за мене, — пропонує кожен кандидат. — Тільки я зроблю вас ситими і щасливими! Побудую нові станції метро, забезпечу матерів із немовлятами підвищеною допомогою, дам житло черговикам!" Леонід Черновецький готується нагодувати киян кількома хлібами. Як запевняє реклама, найдешевшими в Україні.
Так само було буремного 2004 року. З тією лише різницею, що сьогодні навіть найбільш "помаранчеві" кандидати в мери взяли на озброєння тодішню методу "біло-блакитних": наш кандидат щедро роздає людям матеріальні блага, а після обрання роздасть ще більші, його ж супротивники — не варті уваги дурники.
Майже чотири роки тому під час президентських виборів агітацію робили з розрахунку на середньостатистичного громадянина, світогляд якого сформувався за радянських часів чи під їхнім впливом. Інтереси якого не виходять за межі футболу й пива з друзями, мізками якого можна без зайвих труднощів маніпулювати, оскільки вони не звикли мислити самостійно і не мають для цього відповідної інформації. А на додачу Україна за рецептами імпортних політтехнологів була обставлена біґбордами, з яких усміхався Віктор Янукович. Пам"ятаєте — "Тому що..."?
Черновецький готується нагодувати киян кількома хлібами
Сьогодні ж Київ — у подібних усмішках недавніх запеклих противників не лише ідеології, а й стилю тодішньої політичної діяльності "біло-блакитних". А його можна звести до трьох компонентів: роздача хліба, організація видовищ і розвішування локшини на вуха виборців.
2004-го перемогу "помаранчевим" подарувало громадянське суспільство, яке виступило головним гравцем тодішніх виборів. І не тому, що такі вже гарні були команди Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко. А тому, що інші політичні сили відверто позиціонувалися як противники європейського розвитку України. Сьогодні формальні й неформальні структури цього суспільства скептично спостерігають за столичним рейвахом. Платні ж агітатори голосно, але непереконливо закликають виборців віддати голоси своїм роботодавцям. Мовляв, саме вони забезпечать міському плебсу — тобто, на думку людей із "мерседесів" та "майбахів", 98% населення столиці — хліб і видовища.
Складається враження, що колишні "помаранчеві" сьогодні бояться громадянського суспільства. Адже мати з ним справу — це завжди бути у формі. Це не роздавати гучні обіцянки, а ґрунтовно аргументувати кожен свій крок. Це працювати з інтелектуалами і самим напружувати свій інтелект. Схоже, "демократи" перелякані перспективою конкуренції з боку навіть не інших політиків, а моральних громадських діячів. Бо звикли ще за часів Леоніда Кучми до простих і зручних методів маніпулювання масами.
Отож і роздають усі наввипередки гроші плюс обіцянки — і виставляють на всіх вулицях свої гламурні усмішки. Бо ж кому воно потрібне — вільне місто вільних людей?
4 
35413
Коментарі