Уряд погано уявляє, яку економіку будує. Він не має сталої, визначеної політики, вважає доктор економічних наук, президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий, 58 років.
— Уряд боїться стрибків інфляції, зриву курсу гривні, накопичення боргів із зарплат та пенсій. У своєму прагненні не допустити їх беруть через край. Я впевнений, що першу половину року вони свідомо боролися з інфляцією. Вилучили всі кредити з банківського сектору. Зупинилося кредитування підприємств і громадян. І переборщили. Потім навпаки, почали масштабні запозичення. Такі шарахання уряду загальмували зростання ВВП з 5 до 3,6 відсотка. Вони кидаються з дефляції в інфляцію. Намагаються вичавити усі кошти з підприємств, аби виконати завдання по бюджетних доходах. Потім хапають великі запозичення. Як на мене, цим уряд розписується у власній нефаховості. Немає сталої, визначеної політики. Виробники не знають, як складати свої фінансові програми, на які ринки орієнтуватись, яких цін очікувати… Проте утискання грошової маси у 2010 р. приведе до поштовху пружини інфляції у 2011
Якою була реальна інфляція?
— Достовірної інформації нема, бо щойно урядові треба показати зростання ВВП, він занижує показники інфляції. У цивілізованих країнах прийнято, що статистика надходить із двох-трьох незалежних джерел. Треба враховувати, наприклад, комунальні тарифи на гарячу воду, які зросли без обґрунтування, плату за проїзд, яка зросла вдвічі. У нашому "кошику" їх не враховано.
Найкраще інфляцію перевіряти на власному гаманці — скільки витрачав раніше і тепер.
Як позначилися ціни на вашому гаманці?
— Я помітив, що ціни зросли на 25 відсотків. Додам, що минулого року оптові ціни для промисловості — сировина, обладнання, деталі — зросли на 40 процентів. Тут є змова монополістів-постачальників. Економіка набухає за рахунок зростання цін, а не обсягів виробництва. Теж відбувається й з експортом. Він нібито зріс на 28 процентів, але зросла лише валютна виручка. Обсяги виробленої продукції залишилися на попередньому рівні.
Із 1 січня почав діяти Податковий кодекс. Чого чекати від нього?
— Податківці вважають, що вони виграли битву, тому ще жорсткіше поводитимуться з платниками податків. На це вже є реакція. Торік відтік національних капіталів за кордон склав 600–700 мільйонів доларів, хоч за часів Ющенка було 20–40 мільйонів. "Тікають" капітали іноземних банків. Іноземні інвестиції скоротилися на мільярд доларів.
Скільки капіталу може витекти за кордон 2011-го?
— У поліцейській державі приватний бізнес працювати не буде. Залишиться тільки той, що зрісся з владою. Знов будуть тіньові схеми, цеховики, підпільні структури, кримінальний бізнес. За кордон тікатимуть навіть прибічники "регіоналів" зі сходу країни. Боятимуться, що й до них прийде податківець із завданням виконати план по відрахуваннях або арештувати майно.
Що таке планова перевірка податкової? Це нонсенс. У нас же не планова економіка. У вас, податкової, свої плани, а в мене, підприємця — свої. Перевірки можуть бути, лише якщо підприємство підозрюють в ухиленні від сплати податків. Для цього треба мати докази. Як прокурор відкриває справу за ознаками, так і податкова повинна порушувати справу з певних підстав, звернувшись по дозвіл до певної правової інституції.
Чого добивається нова влада?
— Уряд будує економічну модель, у якій рішення приймає держава, а не ринок. Приміром, наказали державним банкам позичати гроші й пускати їх на кредитування помпезних споруд, які тепер урочисто відкривають із перерізанням стрічок — мости, дороги. По-перше, банку не дають змоги вибирати, який бізнес кредитувати. Це несумісно з банківською діяльністю. По-друге, а чи зможуть уряд або будівельна компанія погасити 14 процентів річних по кредиту? Та чи заплатять узагалі й через скільки років?
Можливо, президент вважає, що модель такого державного капіталізму буде успішною?
— Тоді це його серйозна помилка. Ця модель не буде конкурентоспроможною і врешті зазнає краху.
У країнах із ринковою економікою гроші крутяться кілька разів — у банках, інвестиціях, цінних паперах. Приватні інвестиції йдуть у високоприбуткові галузі. За рік-два ці прибутки кратно збільшать інвестиції в цю ж галузь. Натомість держава позичить у Китаю 5 мільярдів доларів на залізницю: покладуть рейки, куплять вагони. І такий кредит видають за інвестицію. Хоча насправді це закопування грошей у землю. Адже приватний сектор примножує, а державний — проїдає і зменшує інвестиційний потенціал країни. Зрештою, державні кошториси виявляються вдвічі-вп'ятеро більші за початкові. Якість будматеріалів — гірша за передбачену проектом. Усі ці державні будови — грабунок серед білого дня. Урядовці завжди вкладають у сумнівні об'єкти, бо там отримують найбільші хабарі.
Теперішню Україну я порівнюю з імператорською Японією або франкістською Іспанією. Їхні державні капіталістичні моделі закінчилися руїною і жебрацтвом людей. Хоча згодом ту ж Іспанію ринок підняв за 10 років.
У Казахстані, наприклад, державний капіталізм. Але туди йдуть іноземні інвестиції.
— Це четверта країна світу за запасами нафти. Енергетичним компаніям, які туди приходять, треба вирішувати питання з землею, екологією, п'ять-шість років будувати одну свердловину. Тому вони завжди працюють лише з держорганами. Такі капітали швидше оберуть країну зі сталим диктаторським режимом. Однак у таких державах збагачується тільки олігархія та партія влади, а не громада.
Чому наша держава не розвиває прибуткових галузей?
— Це олігархічна модель. Нікого не цікавлять інновації, явні прибутки й зростання виробництв, які незалежні від влади. Вкладають лише в залежні від влади бізнеси. Олігархи поставили до влади свою партію й змушують працювати на себе. Чиновники забезпечують їхні підприємства дешевою електроенергією, сировиною, кредитами. Ще дають відстрочки по податках, у той час як з інших збирають податки наперед. Так оточення президента збагачується з повітря. Олігархи отримували підприємства за мільйони, а тепер оцінюють їх у мільярди.
3 
1
Коментарі
4