Економіст Віктор Лисицький, 62 роки, вважає, що Юлія Тимошенко даремно закрила за час свого прем"єрства вільні економічні зони.

Чи згодні ви з експертами Світового банку, які кажуть про загрозу обвалу економіки України через демографічну кризу?

— Демографічна ситуація справді загрозлива через катастрофічне зменшення та старіння населення. Але стан економіки, насамперед, залежатиме від того, як будемо працювати. Нині не лише президент і уряд, а й усі політичні сили звертають увагу на збільшення народжуваності. Якщо ці гасла реалізовуватимуться, то через 20 років жодних загроз не буде.

А як прожити доти — може, варто збільшити вік виходу на пенсію?

— Якщо просто взяти й підвищити пенсійний вік — ефекту не буде. Суспільство сприйме це дуже негативно. На сьогодні українські чоловіки живуть у середньому 62 роки. Якщо підняти пенсійний вік до 65, то вони до пенсії не доживатимуть.

Треба залучати пенсіонерів до активної діяльності. Багато з них здатні працювати досить тривалий час, і це треба використовувати. І справа не лише в тому, що на середню пенсію важко прожити. Важливий психологічний момент. Чимало людей не хочуть випадати із суспільного життя й ставити на собі крапку.

Ну й звісно, треба краще працювати всім. Пришвидшено розвивати особливо вигідні види економічної діяльності. Наприклад, інформаційні технології. Програміст, до речі, створює 150–200 тисяч гривень доданої вартості за рік — приблизно у 5–7 разів більше, ніж у середньому в економіці країни. А більше доданої вартості — більші пенсії та соціальна допомога.

Чи достатньо для поліпшення демографічної ситуації лише збільшувати допомогу при народженні дитини?

— Недостатньо. Треба розвивати дошкільні установи. Щоб кожна мама знала, що коли вона просидить із дитиною три роки, то на четвертий зможе віддати її в абсолютно надійні руки. Бо ніякі няні й гувернантки не можуть дати того розвитку, який можливий у  нормальному сучасному дитсадку чи яслах. Для дитини важливо спілкування з ровесниками в колективі. Таким дітям потім легше йти по життю.

Необхідно вирішувати квартирне питання для молоді. Нині уряд має певні напрацювання, треба їх удосконалювати. Насамперед розвивати іпотечне кредитування.

Програміст створює 150–200 тисяч гривень доданої вартості на рік

Фактично не будують соціального житла для молоді. Зараз компаніям вигідніше споруджувати елітне житло із 3–4-кімнатними квартирами. А чому б не будувати  однокімнатні "гостинки" підвищеного класу? Розвитку молодіжного будівництва мають допомогти муніципалітети. Скажімо, брати на себе половину вартості будівництва.

Останніми роками українська економіка зростає на 7–8% на рік — нібито в основному за рахунок експорту металу. Чи збережуться такі темпи в подальшому?

— Питома вага металургії у валовій доданій вартості — 5,1%. А торгівлі — десь 13%. Отже, не металургія останнім часом забезпечує зростання ВВП, а торгівля, банківська сфера, транспорт тощо. За сім місяців цього року торгівля зросла на 16,1%, а промисловість — лише на 9,5%!

На майбутнє слід орієнтуватися на розвиток наших конкурентних переваг. Приміром,  державі не треба спеціально підтримувати легку промисловість. Це — справа приватного бізнесу. Китай уже завалив трусиками, бюстгальтерами й костюмами увесь світ, навіть США. А нам треба знайти свою нішу. Наприклад, забезпечити швидкий розвиток України як транспортної держави. Від цього мали б зиск інші сфери — сервіс, торгівля, туризм, машинобудування, суднобудування, судноплавство, судноремонт тощо.

Йдеться не просто про перевезення вантажів, а про створення цілісного, взаємопов"язаного комплексу виробництва, який може охопити пів-України. У нас десятки портів, із яких вивозиться понад 60 мільйонів тонн вантажів щорічно. Причому на 90% — іноземними фрахтівниками. Нам слід розширити шляхове будівництво, розвивати інфраструктуру з обслуговування автомобілів, стимулювати розвиток залізниць, відновлення суднобудування, роботу портів, становлення вітчизняного транспортного флоту тощо. Це дозволить забезпечити роботою мільйони людей, дати їм досить пристойні заробітки, контролювати торговельні потоки не лише в Північному Причорномор"ї, а й у Малій Азії, на Кавказі, в Східній Європі. У давні часи через нашу територію проходили шлях із варяг у греки та Великий шовковий шлях. Сам Господь визначив, що Україну слід розвивати як транспортну державу.

Багато хто критикує уряд Януковича за відновлення вільних економічних зон: мовляв, через них відмиваються гроші. Це справедливо?

— Вільні економічні зони чи території пріоритетного розвитку, спеціальні регуляторні правила для різних видів бізнесу є в багатьох країнах Світової організації торгівлі. У тому числі й у економічно розвинутих країнах. У світі їх тисячі. Вони стали рушіями економіки для країн, що були у скрутній ситуації. Скажімо, Китай та Туреччина піднялися саме за їх рахунок. Нині це роблять Індія, Ірландія, Південна Корея та інші.

А крадії є й у найдосконалішій економічній системі. Та це не означає, що треба ліквідувати вільні економічні зони — краще вивчити досвід інших країн. ВЕЗ мають бути там, де найвигідніше. Іноді вони створюються й під вирішення соціальних проблем, як сьогодні на Донбасі. Коли за прем"єрства Юлії Тимошенко одним махом їх закрили, група науковців провела дослідження й дійшла висновку: переважна більшість цих зон була ефективною. Навіть оті "м"ясовози", через які ввозили курячі стегенця.

Нині чотири відсотки ВВП йде на підтримку держпідприємств, зокрема шахт. Це виправдано?

— Це не просто дотації, а своєрідні інвестиції. Вони стимулюють і підтримують вугільну галузь. А наскільки ефективно використовуються, то вже інше питання. Бо красти будуть завжди. Треба вдосконалювати законодавство, посилювати контроль з боку державних і правоохоронних органів. Ситуація така: або ти даєш чотири відсотки і тримаєш галузь, або викинеш на вулицю сотні тисяч людей. Та ще й у такому важкому в соціальному плані регіоні, як Донбас.

×