Верховна Рада ухвалила закон, яким знизила квоту для трансляції вітчизняних програм і музичних творів у теле- й радіоефірі з 50% до 25%. Цей документ шкодить національним інтересам, уважає директор Інституту медіа права Тарас Шевченко, 34 роки.
— Зниження квоти невиправдане, бо сприятиме подальшому засиллю на радіо й телебаченні іншомовних програм, зокрема російською, — каже. — Це підриває підтримку держави українських виробників. Квота у 50 відсотків була надмірною. Її практично ніхто не виконував. Але так різко зменшувати квотування не можна. Так само не виконують норму закону про кінематограф про 30 відсотків українських фільмів на телебаченні, бо такої кількості їх немає.
Ухвалений закон стосується не стільки мовних квот, скільки питання походження продукту. Передачі можуть бути як українською, так і російською мовою. Головне — щоб вони були вироблені в Україні. На загальнонаціональних телеканалах і радіостанціях має бути 75 відсотків мовлення українською. Хоча радіокомпанії крутять скільки завгодно російськомовної та англомовної музики, запевняючи, що програму вели українською, бо ведучий чи діджей говорив нею.
Голова парламенту не підписав закон, а відправив його на доопрацювання. Заявив, що документ треба узгодити з вимогами Європейської конвенції про транскордонне телебачення. Але ця конвенція стосується квот на європейський продукт, а не національний. Тому рішення Литвина швидше політичне, ніж юридичне. Очевидно, він розуміє шкоду цього закону. Тепер української музики в ефірі ще поменшає.
Такі закони приймають навмисне, щоби суспільство реагувало на питання мови, культури, моралі, а не переймалося економічною й соціальною ситуацією в країні. І щоб люди оцінювали політиків за тим, як вони б'ються за мову, а не які вони економісти чи менеджери.
2 
1
Коментарі
1