Комітет захисту чесних виборів створять дев'ять партій. Це — "Наша Україна", Українська народна партія, Конгрес українських націоналістів, Українська республіканська партія "Собор", "Свобода", Партія захисників Вітчизни, Українська партія, Республіканська християнська та Українська соціал-демократична.
— Опозиція стане дієвою, якщо зможе організувати навколо себе моральних авторитетів нації, — каже політолог Сергій Таран, 42 роки. — Нинішні опозиціонери вчора були при владі. Вони не змогли провести реформи, які зробили б незворотнім процес демократизації країни. Зараз у державі колосальна недовіра і до влади, і до опозиції. Саме моральні авторитети можуть допомогти опозиціонерам стати новою політичною елітою.
Хто нині є моральними авторитетами для українців?
— Ті, хто не брали участі в політичній боротьбі, а тому можуть мати більший вплив у суспільстві, ніж політики. Для мене це Ліна Костенко, Іван Малкович, Олег Скрипка. Вони можуть не просто принести опозиції дивіденди, а й самі стати опозицією.
Якою буде їхня доля? Їм доведеться іти у владу?
— Опозиційний рух може бути дуже широкий не обов'язково за рахунок партій. Свого часу в польській "Солідарності" були і профспілки, і священики, і митці. Хтось пішов потім у владу, а хтось залишився на своєму місці. Головне, що цей рух зробив із комуністичної Польщі європейську державу. У нас Народний рух за перебудову теж був широкий. Але долі письменників, шахтарів, інженерів склалися по-різному. Скажімо, Олександр Лавринович зараз у команді президента. Дехто осів біля Тимошенко, інший — у "Нашій Україні". Це нормальне явище.
Чому Юлія Тимошенко та Арсеній Яценюк відмовилися брати участь у комітеті?
— Тимошенко претендує на роль єдиного лідера опозиції. Влада їй у цьому допомагає. Її переслідують, судять. Їй не треба нічого доводити. Арсеній Яценюк дуже проханий. Його оточення надто уважно розглядає можливість участі в якихось проектах чи акціях.
Одна група опозиціонерів координуватиме дії у Верховній Раді, а друга організовуватиме спостереження за виборами. Цього достатньо, щоб заручитися широкою підтримкою виборців?
— Опозиція не мусить бути одна. Крім парламентської, потрібна регіональна, в органах місцевого самоврядування, і моральна опозиція. Ідея об'єднуватися під конкретний проект дуже плідна. Скажімо, задля чесних виборів. Тобто об'єднуватися не проти когось, а заради чогось.
Яка роль громадських організацій у цьому?
— Для них важлива системна робота над конкретними проектами. Скажімо, одна організація займається контролем за організацією виборів, друга — за свободою слова.
Українське суспільство все ще діє спонтанно. Сьогодні вийшли на майдан за свободу слова, чогось домоглися, а завтра розійшлися — і свобода слова закінчилася. А треба працювати щоденно.
Чи має парламентська опозиція готувати альтернативні законопроекти?
— Це її прямий обов'язок. Але мало просто підготувати документ, треба ще донести його до людей. А цю роль наші опозиціонери ще не виконують. Крім того склад нинішнього парламенту ще не гарантує, що ці законопроекти винесуть на розгляд.
Майбутні комітетники кажуть, що для країни зараз краща пропорційна система виборів із відкритими регіональними списками.
— Сьогодні перед суспільством має стояти завдання оновлення еліти, підвищення якості парламенту. Найкраще, щоб люди голосували за конкретну людину в партійному списку. У цьому випадку партії зацікавлені висувати авторитетних людей, а не якихось "лозинських". Новий закон має передбачати просту й ефективну систему відкликання депутата, якщо він не виправдав довір'я. Це убезпечить нас від "тушок".
За пропорційної системи важче застосовувати адмінресурс, ніж за мажоритарної. Партія влади хоче ввести змішану систему, щоб гарантувати собі більшість. По суті, це буде реанімація кучмівської виборчої системи.
Чи зробила опозиція висновки із минулорічних місцевих виборів?
— Якщо в нових партійних списках знову будуть потенційні "тушки", сумнівні особистості чи грошові мішки, то стане зрозуміло, що нічого не навчилася.
2 
1
Коментарі
2