Недавно стало остаточно зрозуміло, що на найближчі десятиліття Європейський Союз не розглядає Україну як свого потенційного члена. Утім, великим відкриттям це не стало. Але зараз відбуваються геополітичні процеси, які можуть ще більше віддалити нас від ЄС.
Євросоюз стикається з проблемою постачання енергоносіїв. Скорочуються запаси нафти й газу у Північному морі та Північній Африці, які традиційно забезпечували Європу. Відповідно, збільшується залежність Євросоюзу від Росії. Саме це стає елементом великої геополітичної гри, у якій Європейський Союз може потрапити в пастку інтересів США.
Вашингтон зацікавлений у тому, щоб зберегти дистанцію між ЄС і Росією. Адже всеєвропейська інтеграція може становити загрозу інтересам Сполучених Штатів. Отож у ЄС усе більше стверджується думка, що енергетичної залежності від Росії слід позбутися за будь-яку ціну. Євросоюз розпочав власну геополітичну гру — починає конкурувати з Росією за вплив на Середню Азію. Саме її розглядають як альтернативне російському джерело постачання нафти й газу.
Євросоюз розпочав власну геополітичну гру
Але що більше Європа конкуруватиме з Росією й відштовхуватиме її від себе, то більше Москва повертатиметься до так званої нової східної стратегії. Тобто, до створення нового економічного простору з Китаєм, Індією та Іраном.
Україна ж опиняється заручником цієї гри. Адже вона сама тривалий час активно говорить про зменшення енергетичної залежності від тієї ж Росії. І так само, як і Європейський Союз, бачить вихід у постачанні енергоносіїв із Середньої Азії. Тож можлива така ситуація: ЄС відвоює ті самі джерела нафти й газу, на які потенційно розраховує Україна. І ніхто не ділитиметься з нами тими мільярдами кубів газу і тисячами тонн нафти.
Виходить, що більше Україна підтримуватиме оцю нову європейську тенденцію до протиставлення Євросоюзу і Росії, то більше загроз сформується для неї самої. Може статися навіть так, що ЄС сам підштовхуватиме Україну до сфери впливу Росії. Адже з одного боку вона є конкурентом за середньоазійські енергоносії, з боку іншого — ЄС не розглядає Україну як державу, яку слід до себе інтегрувати. І тоді Київ втратить туркменські, узбецькі та казахстанські нафтові й газові контракти, натомість змушений буде шукати нових домовленостей з Росією і розробляти власні родовища.
Тому Україна має бути зацікавленою у збереженні стратегічного партнерства Росії та Європи. Це принаймні збереже для нас нинішній формат енергопостачання: з Росії, Середньої Азії та власних ресурсів. Водночас Україна уникне загроз своїй інтеграції до об"єднаної європейської економіки і, далі, до політичного членства в Європейському Союзі.
2 
1
Коментарі