Одного разу я їздив із Парижа до Брюсселя й назад швидкісним новітнім потягом. 300-кілометрову відстань він здолав приблизно за півтори години. Було цікаво спостерігати, як залишаються позаду автомобілі, що мчать паралельною автомагістраллю. Квиток другого класу коштував 140 євро в обидва боки.
Таким само потягом з'їздив минулого тижня до Брюсселя на саміт Євросоюзу новий французький президент Франсуа Олланд. Перед посадкою на паризькому Північному вокзалі він ще й поспілкувався з людьми, попросивши охорону дати співгромадянам таку можливість.
В Україні багатьом це видається популізмом, бажанням без зусиль підвищити рейтинг. Українцям важко уявити в громадському транспорті не лише главу держави, а й міністра чи керівника якоїсь облдержадміністрації. Для них спецлітаки, гелікоптери, дорогі авто з міліцейським супроводом, перекриття доріг — одні з найважливіших атрибутів царського життя.
Франсуа Олланду навряд чи потрібно підвищувати свою популярність, подорожуючи нарівні з пересічними людьми. Наступні президентські вибори у Франції відбудуться за п'ять років. У будь-якому разі, французи оцінюватимуть президента насамперед за його конкретними справами, що так чи інакше вплинули на їхнє життя. Європейські суспільства не купиш дешевими популістськими трюками чи продуктовими наборами.
Близькість до людей та якомога раціональніше витрачання державних коштів стало міцною тенденцією серед європейських лідерів. Німецький канцлер Ангела Меркель живе у звичайній квартирі у центрі Берліна, президент Фінляндії Тар'я Халонен літає рейсовими літаками, прем'єр Норвегії Йенс Столтенберг їздить на роботу на велосипеді. Подібними вчинками вони дають приклад іншим чиновникам, і цінність цих сигналів надзвичайна. Такою ж за потужністю і згубністю є поведінка президента України Віктора Януковича та його челяді, які щоденно заохочують інших гребти під себе якомога більше, ні на секунду не зупиняючись, незважаючи на потреби суспільства та економічну скруту.
3 
1
Коментарі
2