Студенти, що навчаються на юридичному факультеті Кубанського державного університету, складають іспит з предмету "Конституційні основи національної безпеки". Одне з питань, на яке їм доведеться відповідати, — "Україна як загроза національній безпеці Росії".
До правильної відповіді на це запитання їх старанно готував викладацький колектив кафедри конституційного і муніципального права. Завкафедри Ковтун Ольга Андріївна, кандидат юридичних наук, доцент, 1987 року захистила кандидатську дисертацію на тему: "Правове регулювання стосунків з електропостачання й електротехнічного обслуговування колгоспів". Ніколи не думав, що електропостачання колгоспів вимагає окремого правового регулювання, але, можливо, я чогось не розумію. Хоча суть справи, звісно, не в актуальності наукових досягнень доцента Ковтун, а в "перевернутості" картини світу, яку вкладають в голови студентів. І не лише Кубанського державного університету.
Росія анексувала Крим — територію, яка не тільки за нормами міжнародного права, а й відповідно до підписаних РФ міжнародних договорів, є частиною України.
Громадяни з російськими паспортами керували озброєним сепаратистським заколотом в Донецькій і Луганській областях. Багато з них у цьому охоче признаються — як Ігор Стрєлков-Гіркін, що вільно гуляє Росією та роздає інтерв'ю.
Кремль підтримує сепаратистів на Донбасі, забезпечує їх зброєю — у тому числі, бронетехнікою і зенітно-ракетними комплексами, не перешкоджає вербуванню найманців і "добровольців".
В Україні гинуть російські військові, які нібито перебувають "у відпустці" або "на навчаннях". Їхні смерті приховуються, а їхні сім'ї опиняються під найсильнішим тиском — щоб мовчали. І потрібно бути повністю зомбованим російськими телеканалами, щоб вірити, що українській армії протистоять "доведені до відчаю мирні жителі Донецька", а не замасковані регулярні частини російської армії.
Російська пропаганда іменує українську владу "київською хунтою" і "фашистами". Український народ — "бандерівцями", а українську армію, яка захищає свою країну — "карателями" (варто нагадати, що робила російська армія в Чечні). І прославляє видуману "Новоросію" й "народні республіки" на частині територій Донецької та Луганської областей.
Зазначимо: Україна не відібрала в Росії жодного квадратного метра її території, в Росії не воюють українські солдати й українські громадяни, Україна не забезпечує зброєю російських сепаратистів і не називає російську владу "фашистами" і "хунтою".
Проте кубанських студентів — і, скоріше за все, не лише їх — вчать, що Україна є загрозою для національної безпеки Росії, а не навпаки.
Це гірше, ніж брехня. Це свідома підлість. Така ж, як узята російською владою в "українському питанні" політична лінія, що змусила президента України Петра Порошенка в новорічному зверненні заявити: "Злий ворог зазіхнув на наші життя, територію, свободу, незалежність".
Всього за рік путінський режим добився жахливо неможливого: Україна, пов'язана з Росією багатовіковою загальною історією і культурою, стала розглядати її як злого ворога.
Проклинаю тих, хто розв'язав і підтримує цю війну, хто прославляє бандитів і терористів, хто вербує і нацьковує "добровольців". Саме вони є головною загрозою російській національній безпеці. Я вірю, що всі вони сидітимуть на одній довгій лаві. І не в Гаазі (в Гаазі знаходиться Міжнародний кримінальний суд. — "ГПУ"), а в Росії — коли в ній буде інша влада.
Що стосується України — то вона становить загрозу, але не російській національній безпеці, а нинішньому російському політичному режиму. Бо її приклад показує, що можна змінити владу, яка дискредитувала себе. Можна прогнати корумпованого президента, що роздав посади й ресурси друзям і родичам. Можна провести чесні вибори. Можна ухвалити закон про люстрацію. І можна рухатися європейським шляхом.
Цей шлях не гарантує щастя — але він дає надію. На відміну від шляху, яким рухається сьогодні Росія.
2 
1
Коментарі
5