Настала третя весна після революції. Перша була оптимістично-європейською: називалися навіть приблизні дати, коли Україна зможе стати членом Європейського Союзу й НАТО.
Друга весна пройшла в очікуванні, як міжнародна спільнота оцінить перші після революції парламентські вибори. Вона принесла виборчу гарячку і нічого більше.
Нарешті, третя весна упевнила в кількох речах. Що ЄС не бажає сприймати Україну своїм потенційним членом. Що Україна втратила шанс найближчими роками вступити до НАТО і тим самим утриматися в такому бажаному для частини її керівництва євроатлантичному цивілізаційному просторі. Нарешті, що Жак Ширак уже ніколи не побуває в нашій країні як чинний президент Франції. Із тієї причини, що у Франції — загальні вибори. Чомусь Україні ніяк не вдається налагодити відносини з цією країною, можливо, найбільш скептичною щодо її "європейської перспективи".
Україну не варто приймати до НАТО, щоб не дратувати Росію
Третя весна по революції довела, що Україна втратила темп для внутрішніх перетворень і, можливо, надовго втратила якість у зовнішніх справах. Саме тому дещо дивно виглядала заява заступника глави Секретаріату президента Олександра Чалого про прорив, який стався з візитом президента Ющенка до Брюсселя в Міжнародний жіночий день. Цілком можливо, що Чалий знає, про що каже. І президент під час розмови з "євробюрократами" домігся за день того, чого не міг домогтися роками. Особливо на тлі того, як канцлер ФРН Ангела Меркель прямо заявила прем"єр-міністрові Януковичу, що Україна не має жодних шансів навіть думати про перспективи свого можливого колись вступу до Євросоюзу. Водночас її попередник Шредер сказав, що Україну не варто приймати до НАТО, щоб не дратувати Росію. Усе повертається до ситуації середини 90-х?
Ані в першу, ані в другу весну "нової влади" ця сама нова влада не проявила достатньо волі й не подолала власних внутрішніх бар"єрів, які, очевидно, й завадили їй спровокувати дискусію в Європі навколо "українського питання". Україна перестала бути "модною" країною — мода дуже швидко минає, навіть на революції.
Тепер у нас модно говорити про "інтеграцію без членства" — саме таким, наскільки відомо, був зміст неформальних розмов президента Ющенка в Брюсселі. І начебто він отримав позитивну відповідь. Але вся проблема в тому, що спочатку в Україні нічого не робилося для бажаного для себе результату під розмови про "дорожні карти" і "плани дій". І тепер існує величезний ризик того, що ні уряд, ні президентська рать не наблизяться до результату, оскільки будуть зайняті міжусобною боротьбою. Фоном для цієї війни на самознищення звучатимуть заяви про повний консенсус навколо "європейської ідеї" — ними вже відзначилися обидві сторони. Кожна з них навіщось намагалася винести назовні внутрішній український конфлікт, що також не додає шансів на якісний прорив. Зрозумілим на третій весні по революції залишається тільки те, що Україна потребує прориву. Передусім власного.
3 
1
Коментарі
1