29 квітня Україна відзначила 90-річчя заснування Павлом Скоропадським Другого Гетьманату. Тоді в Києві відбувся Всеукраїнський з"їзд хліборобів. "Для спасіння країни нам необхідна сильна влада. Нам потрібен диктатор, згідно зі старовинними звичаями — Гетьман", — заявили делегати.
Сім із половиною місяців правління Скоропадського ознаменовані подоланням хаосу та змінами в усіх сферах життя. І в нинішній хаотизованій Україні авторитарна модель викликає дедалі більший інтерес. Згідно із соціологічними опитуваннями, 58% українців хочуть сильного лідера. Необхідність цілісної влади розуміють і політики. Юлія Тимошенко заявила, що в державі повинен керувати хтось один — або президент, або прем"єр. Віктор Ющенко просуває Конституцію, що має зробити домінуючою роль глави держави.
При всій привабливості авторитаризму, багатьох лякає можливість тиранії. Адже нинішня система не має ефективних засобів стримування. Президентська й парламентська гілки блокують одна одну. Суддів призначають президент і парламент, тож судова система не є гілкою влади. Відповідно немає третьої сили, яка б знімала суперечності.
Отож нинішня політична модель нагадує крісло на двох ніжках: сидіти можна, але весь час заносить у сторону. Владі доводиться думати не про роботу, а про те, як утримати свій зад. А всі запропоновані проекти Конституції — це все одно те саме крісло без третьої ніжки. Декому подобається така ситуація, адже робить владу безвідповідальною, безконтрольною й безкарною. При черговому провалі президент і парламент знову покажуть пальцями один на одного. І нічого не зміниться.
Уся ця переускладнена й заплутана система влади різко спроститься, якщо приробити до того стільця третю ніжку. Бо все, що відповідає природним законам — ефективне і порівняно просте. Такою моделлю держави є Гетьманат. Це — система із сильним, відповідальним і підконтрольним президентом.
Очевидно, що така модель не була б калькою із гетьманатів Хмельницького чи Скоропадського. Проте лишилося б головне: виборний народом керманич, що діє згідно з твердими правилами гри і несе відповідальність за своє правління.
В основі гетьманської моделі прості і зрозумілі принципи. Перший — де відповідає більше одного, там не відповідає ніхто. Тобто відповідальність є лише персональна. Другий — право управляти має лише той, хто відповідає за наслідки управління, інші можуть лише радити. Третій — народ, який вибирає владу, повинен її контролювати.
Існуюча в Україні система є запереченням цих природних аксіом. Ні президент, ні парламент не несуть персональної відповідальності за плоди своєї роботи особистим майном і свободою. А народ не має жодної ревізійної комісії для їх контролю.
Натомість у гетьманській моделі обирають повноважного керівника. Він несе персональну відповідальність за стан справ. Чим краще працює, тим більше заробляє — тобто має дієві стимули. Якщо ж призвів до провалу, то винити може лише себе, бо має повноту влади. Зокрема, гетьман призначає генерального прокурора і голову Верховного суду — отже, персонально відповідає за їхню роботу. Сьогодні ж цих посадовців призначають президент і парламент шляхом підкилимних домовленостей.
Водночас будуть і дієві чинники стримування Гетьмана.
Перший — Вища стратегічна рада. Це колективний дорадчий орган, що представляє територіальні та інші громади. Він має формувати національну стратегію шляхом створення цілісного правового поля. Підготовлені Радою законопроекти набувають чинності лише за підписом Гетьмана. Але він може видавати закони й без участі Ради, опираючись на альтернативні інтелектуальні центри — державні, громадські чи приватні. Якщо Гетьман погано працює, то Рада двома третинами голосів ініціює всенародний референдум щодо його відсторонення. Якщо ініціативу Ради підтримують більшість виборців — оголошують перевибори Гетьмана, не підтримують — переобирають Раду.
Другий — Конституційно-ревізійна палата, яка поєднує функції Рахункової палати, Конституційного суду і Центральної виборчої комісії. Голова палати — всенародно обраний Конституційний аудитор, що несе персональну відповідальність за свою роботу. Він повинен стежити за дотриманням Конституції і виконанням законів. У разі їх порушення Гетьманом аудитор про це повідомляє. Коли ж Гетьман не виправляється, то ініціює референдум щодо його відсторонення від влади. Якщо цю ініціативу не підтримає народ, то переобирають аудитора.
Третій — просвічений і озброєний народ, а також зафіксовані в Конституції і в персональному договорі Гетьмана з народом України чіткі правила гри. Плюс контроль за діяльністю влади із щоквартальним оприлюдненням результатів. Новообраний Гетьман присягається перед народом. Порушення присяги ставить його поза законом і робить карним злочинцем, де б він не перебував.
3 
1
Коментарі
2