Платон вважав, що Бог спілкується з людьми через закони. І в християнство від нього перейшла ідея, що справедливість — це не лише людська справа, а наруга над нею — блюзнірство.

На українських землях ця ідея жива від часів Ярослава і його "Руської правди" (збірка законів, складена в Київській державі у XI–XII ст. на основі звичаєвого права. — ГПУ), і це одна з небагатьох аксіом нашої ментальності, яка ще працює.

Саме тому ті, хто намагається привласнити справедливість, у нас зазвичай погано закінчують. Янукович пішов найдальше у її ґвалтуванні, тому й опинився далі за всіх. Його наступники теж тишком-нишком справедливість монетизували, а тому не отримали продовження.

Теперішня влада, здається, вже стала власним вироком. Бо намагається крутити справедливістю, як циган сонцем — нічого персонального проти ромів, у яких більше гідності, ніж у наших деяких можновладців.

×