Україна давно стала майданчиком для реалізації багатьох політтехнологій, завдяки яким політики намагаються отримати голоси виборців. Нинішня політична криза, яка колись може завершитися достроковими виборами до Верховної Ради, виявила ще одну — визначення їх дати. Досі її не використовували ні в Україні, ні в сусідніх із нами державах.
Здавалося б, яка різниця, коли саме відбудуться вибори? Адже симпатії українських виборців не змінюються надто швидко. Однак особливість ситуації в тому, що в Україні можуть із порівняно невеликим проміжком часу відбутися парламентські й президентські перегони — останні на початку 2010 року. А вони мають різну логіку. І перемога на одних та інших залежатиме багато в чому від того, наскільки вони збігатимуться в часі.
На парламентських виборах для політиків головне завдання — мобілізувати виборців. Ніхто особливо не переймається тим, щоб забрати голоси в конкурентів. Головне — аби прийшли на виборчі дільниці "свої". Саме тому під час попередньої парламентської кампанії агітатори Компартії майже не приїздили на Західну Україну, а представників "Нашої України" так само майже не було в Донецьку.
Але на президентських виборах логіка інша. Перед другим туром кандидатам буде вкрай необхідно працювати з виборцями, які в першому турі віддали свої голоси за інших. Отож обидва "фіналісти" перегонів повинні будуть весь час до вирішального голосування проводити на "ворожих територіях".
Обидва "фіналісти" повинні будуть весь час проводити на "ворожих територіях"
Саме тому на парламентських виборах політичні лідери "радикальні й послідовні", а на президентських — "помірковані й поступливі". Наприклад, на парламентських виборах Віктор Янукович мав би їздити Східною Україною й розповідати про те, як діти на Донбасі плачуть від української мови. Саме це він робив кілька тижнів тому — бо вирішив, що передвиборча парламентська кампанія вже розпочалася. Та якби Янукович балотувався у президенти, він мав би бути поміркованим й не порушувати гострих питань, які відштовхнули б від нього потенційних виборців Центру та Заходу України.
Однак у Ющенка, Тимошенко та Януковича — трьох головних претендентів на президентську посаду — виборці суттєво відрізняються. У Вікторів вони мають виразно територіальну ознаку: у Януковича проживають переважно на Сході та Півдні, у Ющенка — на Заході. А от у Тимошенко виборці хоча й сконцентровані помітно в Центрі та на Заході України, все ж таки розподілені по регіонах.
Це означає, що для Тимошенко немає особливої різниці: проводити парламентську чи президентську кампанію. І на одних, і на інших виборах вона говоритиме одне й те ж. В ідеалі для неї ці вибори мали би відбутися одночасно. А для Януковича та Ющенка краще, аби парламентські й президентські перегони були максимально розведені в часі. Бо після того як на парламентських виборах президент і головний "регіонал" постануть "радикальними", потрібен буде час, щоб виборці повірили в їхню "поміркованість".
Саме через те, що виборці Тимошенко не мають такої територіальної ознаки, як прихильники Януковича та Ющенка, прем"єрка має найбільші шанси стати президентом і зібрати непоганий урожай на виборах парламентських. Особливо якщо перегони відбуватимуться близько в часі.
Тому до якнайшвидших парламентських виборів нині прагнуть два Віктори, і дуже не хоче цих перегонів прем"єр. Тимошенко відтягує їх ближче до президентських.
4 
35413
Коментарі