Ексклюзиви
Вівторок, 13 листопада 2007 15:36

"Тепер людина сама вирішує, чи звертатися до психіатра"

  В’ячеслав Мішиєв: ”Чутки про насильство з боку санітарів доходять і до мене”
В’ячеслав Мішиєв: ”Чутки про насильство з боку санітарів доходять і до мене”

Головний психіатр Києва й виконувач обов"язків головного лікаря Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні N1 ім. Павлова 49-річний В"ячеслав Мішиєв каже, що депресії, епілепсія та шизофренія найбільш поширені у великих містах.


Скільки киян страждають на психічні розлади?

— Нині на психіатричному обліку перебувають майже 55 тисяч осіб. Однак ця статистика є досить умовною. Вона залежить від готовності членів суспільства потрапити в поле зору психіатрів.

Але ще кілька років тому називали цифру 60 тисяч. Чому йде зменшення?

— Це і є наслідком тієї готовності, про яку я згадав. За радянських часів був суворий облік, відстежували будь-які ознаки психічних відхилень. А нині людина сама вирішує: звертатися до психіатра чи ні.

Це стосується і тяжкохворих?

— Так. Винятком із цього правила є люди, які становлять загрозу для власного життя або ж оточуючих.

Як оцінюєте ситуацію з психічними захворюваннями у столиці?

— З одного боку, мегаполіси завжди накопичують, притягають психічно нездорових людей. З другого — вони самі частково породжують умови, що сприяють розвитку цих хвороб. У сільській місцевості таких пацієнтів набагато менше. Причинами психічних зривів та невротизації є скажений ритм великого міста. Тиснява на дорогах, нічний спосіб життя, харчування, зміна ідеологій, руйнування старих шаблонів та стереотипів... Усе це позначається на нервовій системі людини.

І які ж психічні захворювання найбільше поширені серед жителів великих міст?

— Це генетично обумовлені захворювання — епілепсія, шизофренія. Зростає кількість невротичних розладів, насамперед депресій.

Можливо, якісь певні вікові категорії найчутливіші до психічних розладів?

— Тут як із коханням — "покірні" всі.

За статистикою, до психіатрів звертається майже 20 відсотків тих, хто потребує психіатричної допомоги. Чому?

— Насторожене ставлення до психіатрії було за всіх часів і в усіх народів. Це не тільки на території колишнього СРСР, а й у благополучних Америці, Англії тощо. Бо психіатрія мимоволі завжди виконувала обмежувальні функції. Біснувату, сповнену нав"язливих ідей людину треба було обмежувати. Цього вимагало суспільство, а виконувала раніше психіатрія.

За місяць зібрали 80 тисяч гривень

А тепер?

— Як і колись, є дві точки зору. Частина суспільства каже: психічно нездорова людина — вільна особистість. Інша вимагає таких ізолювати.

А ви як вважаєте?

— Завжди треба знаходити золоту середину. У деяких випадках хтось справді страждає від психічно хворого. І нічого не робити — неприпустимо. Але відомо чимало історій, коли психіатрія надмірно розширює свої функції й ущемляє інтереси громадян.

Якими препаратами лікують психічно хворих людей?

— Ми дотепер використовуємо й аменазин, і галапередол. Їх не треба боятися. Якщо ці ліки застосовують за призначенням, вони дають гарні результати. Однак є й нові — ефективні, які швидко ліквідовують психоз.

Звісно, проблемою залишається фінансування. Ми можемо закупити препаратів для пацієнта в середньому на 12–14 гривень на день. А місячний курс лікування — 500–1000 гривень.

Чи відрізняється українська практика психіатрії від європейської?

— У біологічних, медикаментозних підходах усунення психічних розладів у нас із Європою схожі підходи. Лікуємо так само, як у Німеччині чи Швейцарії. Можливо, навіть цікавіше підходимо до терапії. Отже, у медикаментозному плані істотних розбіжностей немає.

Значна різниця є в умовах перебування пацієнта в стаціонарі, його подальшій соціальній реабілітації. У цьому ми поки що відстаємо від Європи. На жаль, радянська психіатрія приділяла увагу лише лікуванню. А подальша доля людини нікого не цікавила. Щоправда, була трудотерапія, але її цілком зруйнували. В європейських країнах цей напрямок розвивався і пішов далеко вперед.

Чи є в Павлівській лікарні палати для забезпечених пацієнтів?

— Госпрозрахункових палат у нас немає. Однак діє система благодійної допомоги. Ми просимо, якщо можливо, зробити внесок у касу лікарні. Так за останні півтора місяця зібрали 80 тисяч гривень. На ці кошти закупили комп"ютери й холодильники.

Загальновідомими є випадки знущання й побиття санітарами психлікарень пацієнтів. Як побороти це явище в психіатричних стаціонарах?

— Чутки про насильство з боку санітарів доходять і до мене. Причиною є низька культура персоналу. Інтелігентна, духовно багата людина ніколи не дозволить собі підняти руку на слабкого чи хворого. Але вибирати ні з кого. Середня зарплата санітара — 800 гривень. Кияни за такі гроші працювати в складні умови психлікарні не підуть. В основному на ці посади погоджуються жителі передмість. Нам справді не вистачає кадрів.

Зараз ви читаєте новину «"Тепер людина сама вирішує, чи звертатися до психіатра"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода