17 вересня — день великої трагедії Польщі. Власне, 17 вересня, 68 років тому, Сталін разом із Гітлером вчетверте поділили Польщу, після трьох попередніх разів із кінця XVIII ст. А через півтора року мого діда Єжи Стомпорека разом із 4500 співвітчизників розстріляли НКВДисти у Катині під Смоленськом. Він був студентом авіаційного відділу Варшавської політехніки. У червні 1939-го склав усі іспити, крім одного, останнього — на магістра інженера. Мав його скласти у вересні. Але після нападу Гітлера був мобілізований до війська у Барановичах, сучасна Білорусь.
Цю дату я не вивчав у польській комуністичній школі. Хоча про те, що мій дід загинув у Катині від рук Сталіна, знав ще у 1970-х. Тоді мені було 10 років. Але ніхто з моїх ровесників не мав про це жодного поняття. Слово "Катинь" тоді було заборонене.
На зламі 1960–1970-х сестра мого дідуся зробила йому символічний нагробок у моєму родинному містечку. Її відразу обсіли "люди в цивільному".
— Що ви хочете? — запитувала вона їх. — На нагробку я вказала лише: "Народився 1911 — замордований у Катині 1940". Хіба я написала, хто це зробив?
Так, але тут важлива дата. Німці напали на Совєти у червні 1941-го... Доти Катинь була на радянському боці.
Бабці дали спокій і... не дали помешкання.
Бабці дали спокій і... не дали помешкання
Годі, не виставлятиму більше болю. Хоч саме біль — головне відчуття у новому фільмі відомого й в Україні режисера Анджея Вайди. У понеділок, 17 вересня, я був у варшавському Великому театрі на його прем"єрі. Фільм так і називається — "Катинь". По роках мовчання маємо нарешті стрічку про цей сталінський злочин.
Росіяни, а, мабуть, і деякі українці вважають, що поляки применшують злочини Гітлера, ставлячи його поруч зі Сталіним. Це не так. Вони обидва — найбільші злочинці людства. І цього українцям не треба повторювати. Адже ви ж теж під час останньої війни боролися за свою незалежність, трагічно мечучись між Гітлером та Сталіним.
Ми не применшуємо гітлерівських злочинів проти людства. Але пам"ятаємо сталінські жертви. Скандально, що Росія досі не визнає катинського злочину проти людськості. Називає його звичайним злочином. Та, зрештою, хіба не Сталін автор слів: "Смерть однієї людини — трагедія. Мільйонів — статистика"?!
У фільмі "Катинь" є одна вражаюча сцена. Після вступу Червоної армії до Польщі радянський солдат хапає польський червоно-білий прапор, що майорів на кордоні, і роздирає навпіл. Із червоної частини має комуністичний стяг, а з білої... робить собі онучі.
Ця сцена каже все про трагедію Польщі. Бо ті, що не загинули в Катині, мали в новій комуністичній Польщі черговий драматичний вибір — жити чи брехати...
І ще. Брат мого замордованого в Катині дідуся теж потрапив до полону у вересні 1939-го. Але німецького. Він вижив. Не хотів у повоєнній Польщі лицемірити, тому помер своєю смертю в Лондоні 1984 року. Навіть непогано йому там жилося.
8 
35413
Коментарі