Цікаві речі відбуваються нині в міжнародній політиці України. Доки Секретаріат президента та сам Віктор Ющенко звинувачують прем"єр-міністра Юлію Тимошенко в підозрілій дружбі з Москвою, вони ж втратили підтримку за кордоном. Зокрема з боку Сполучених Штатів Америки.

Віктор Ющенко завжди спирався на адміністрацію Джорджа Буша. Однак тепер ситуація змінилася. Колись англійський король Едуард IV ледь не стратив придворного географа, який на замовлення монарха вперше обміряв територію Великої Британії. У результаті загальна площа королівства виявилася майже на третину меншою, ніж офіційно вважалося. "Я втратив третину землі без жодного пострілу через тебе, падлюко", — так чи якось подібно до цього оцінив роботу підлеглого монарх. Президент України нині має схожі проблеми. Хоча в цьому разі йдеться не про прямі територіальні збитки, а про геополітичні інтереси держави.

До НАТО та членства в Європейському Союзі за останні роки ми не тільки не наблизилися, а віддалилися. І до омріяної повноцінної євроінтеграції нам не ближче, аніж до Альфи Центавра — кілька світлових років. Дипломатичну боротьбу за острів Зміїний фактично програно Румунії. Вірогідність здачі вітчизняної газотранспортної системи Росії — як ніколи висока. Куди не глянь, на всіх напрямах міжнародної діяльності — поразки та невдачі. І це закономірно. Бо, на жаль, глава держави побудував усю зовнішню політику тільки на визнанні Голодомору 1933 року. Не хочеться бути цинічним, але зміцнювати міжнародний суверенітет України лише на цій темі — безперспективно.

Утім, це тема окремої розмови. А зараз говоримо про нову орієнтацію щодо України з боку нової ж таки адміністрації 44-го президента США Барака Хусейна Обами.

Ющенко був зацікавлений у перемозі Джона МакКейна. Позаторік під час візиту до Вашингтона президент України чітко заявив, що бажає перемоги республіканців, які забезпечать наступність політики Штатів щодо нашої країни.

Але виграв Барак Обама, представник Демократичної партії. Він символізує нову епоху в американській політиці, зокрема й у міжнародній площині. Передусім, ця політика буде прагматичною та раціональною. Серед українських політиків під це визначення найбільше підпадає прем"єр-міністр Юлія Тимошенко. Так розшифровують певні сигнали з боку Сполучених Штатів.

Тимошенко знає Барака Обаму вже кілька років. Ще сенатором майбутній президент США зустрічався з Юлією Тимошенко, яка тоді вперше очолювала український уряд. Окрім того, глава уряду України не просто знає, а досить тепло товаришує з Хілларі Клінтон, новопризначеним керівником Державного департаменту Сполучених Штатів. Однак йдеться не тільки й не скільки про особисті стосунки між людьми. Мова йде про якісно нову політику. Америка більше не підтримуватиме лідерів пострадянських країн, що асоціюються з невдачами та розчаруванням. Михаїл Саакашвілі та Віктор Ющенко, напевне, стануть першими жертвами нових прагматичних підходів адміністрації Обами.

Нова адміністрація США потребує прогнозованих та прагматичних партнерів

Вона кардинально перелопачує міжнародну політику Сполучених Штатів. Новий президент не тільки готовий закрити базу Гуантанамо, ліквідувати тюрми США в інших країнах, провадити стриманішу політику в Іраку та в Афганістані. Він, здається, готовий вибудовувати прагматичніші відносини з Європою. Крім того, Барак Обама та його команда не бажають прямої конфронтації з Росією. А цього не можна досягти, підтримуючи політиків, які з ранку до вечора говорять про "руку Москви". Хоча Штати, безумовно, не віддадуть ані Україну, ані Грузію на поталу "російському ведмедю". Однак вони не підтримуватимуть політиків, в яких сама згадка про існування РФ спричиняє алергічну реакцію. Бо це — не шлях до стабілізації відносин у регіоні.

Іншими словами, нова адміністрація США потребує прогнозованих та прагматичних партнерів. В Україні вона робить ставку на нинішнього главу уряду. Вже той факт, що під час саміту в Мюнхені віце-президент США Джозеф Байден зустрівся сам на сам саме з Юлією Тимошенко (першим політиком зі Східної Європи), багато про що свідчить. Та й Барак Обама, наскільки відомо, одразу відгукнувся на її привітання з перемогою на президентських виборах. Глава Кабміну виявила ризиковану далекоглядність, коли публічно зізналася в політичних симпатіях до Обами ще тоді, коли рейтинги кандидатів у президенти Америки були однаковими.

Мені можуть закинути: мовляв, яка різниця, кого підтримають Штати, а кого Росія? Чому ми самотужки не можемо навести лад у власному домі, без підказок з Вашингтона, Москви чи Брюсселя? Звісно, за нас ніхто Українську державу не будуватиме. Але погляньмо на реальні факти. У нас під боком лежить усе ще величезна й сильна Російська імперія, яка, принаймні в найближчі роки, нікуди не дінеться. А за Атлантичним океаном — США — найсильніша держава світу. Із цим не можна не рахуватися.

Віктор Ющенко програв свою міжнародну лінію. Більшість лідерів провідних країн світу вочевидь не сприймають його як потенційного партнера на наступні кілька років.

×