Ієрархію головних завдань більш-менш адекватно вибудували Основні засади зовнішньої політики України від 1993 року та Закон "Про основи національної безпеки України" від 2003-го. Тому всі актуальні події, як-от продовження оренди Чорноморського флоту, здача гуманітарної політики, галузей економіки дуже легко перевіряється на відповідність цим інтересам.
Приміром, чи зростає суверенність України від того, що країна не контролює частину своєї території? З базою перебування російського флоту йдеться про серйозні площі — 18 тис. га (180 кв. км). І справа навіть не в грошах — батьківщиною не торгують. Питання базування флоту Росії в Криму — це питання різкого зростання вразливості України до сепаратистської діяльності. Успішний сепаратизм внутрішнього походження в Україні малоймовірний. А от за зовнішньої підтримки він може стати загрозою номер один. Тим більше що російський чорноморський флот і його структури мають майже 20-літній досвід "дружньої" діяльності на території України.
Інше питання: чи зростає економічна складова могутності країни, якщо віддати її майно сусідові? Ідеї про створення спільних підприємств "Нафтогазу" й "Газпрому" ніби вдалося покласти під сукно. Але чи надовго? До 30 червня має бути підготовлений проект "співпраці" у використанні української газотранспортної системи, ще раніше — в авіації. Представники України й Росії говорять про наступні "операції злиття" натяками. Діалогу з суспільством ніхто не веде — як і у випадку з продовженням перебування Чорноморського флоту.
На заміну дискредитованим ідеям про "злиття" з"являються нові — про вступ до ЄЕП. Її озвучив прем"єр Азаров. Однак навіщо Україні членство в організації, де іншій державі належить понад 80% голосів? Можливо, президент Янукович помиляється, що Азаров — його прем"єр-міністр? Не здивуюся, якщо в глави уряду є важливіше керівництво за кордоном.
Чинного главу держави сьогодні вже не особливо й запитують, хоче він чогось чи ні. Показовою стала відповідь російського президента на репліку Віктора Януковича, що українська сторона втомилася працювати в такому режимі: "А доведеться!" — відповів йому Дмитро Медведєв. У цій короткій фразі — уся суть нинішніх українсько-російських відносин.
Про "національні інтереси" зараз чути й від опозиції, й від проросійської влади. При цьому вони явно говорять про різні речі. Може, тому, що в них різні батьківщини?
Пріоритети національних інтересів згідно із Законом "Про основи національної безпеки України"
— гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина;
— розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів;
— захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України;
— забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України;
— створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення;
— розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу українського народу, зміцнення фізичного здоров"я нації, створення умов для розширеного відтворення населення;
— інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір та в євроатлантичний безпековий простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.
Ієрархія завдань національних інтересів за Основними засадами зовнішньої політики України
1. Утвердження й розвиток України як незалежної демократичної держави.
2. Забезпечення стабільності міжнародного становища України.
3. Збереження територіальної цілісності держави та недоторканності її кордонів тощо.
×
![]()
1 
1
Коментарі
2