Син кілька місяців працює в Москві. Разом із товаришами винаймає квартиру в Південному Бутові. Майже щодня спілкуємося по скайпу, "Фейсбуку" чи електронною поштою.
— Росіяни, які адекватно мислять, шоковані, — каже про російську агресію в Криму. — Кажуть, що Путін — дурень, скоро майдан буде в Москві.
Розповідає, як вранці прийшла хазяйка по квартплату. У неї є родичі в Україні. Після всіх розрахунків за оренду, компослуги тощо вона заглянула синові в очі:
— Саша, что у вас происходит? Я вчера на митинг ходила. Мы протестовали против притеснений русских на Украине. Там их обижают, надругаются над памятниками, девушек русскоязычных насилуют…
У сина очі полізли на лоб. Він останні 12 років прожив у Харкові, де абсолютна більшість людей спілкуються російською. Українську там можна почути хіба що в Спілці письменників чи на залізничному вокзалі біля електричок, які курсують у сільські райони. До цього два роки жив у Києві, працював менеджером з продажу оргтехніки. Спілкувався переважно з російськомовними киянами. Коли був активним фанатом "Металіста", об'їздив усю Україну. І навіть у Львові чи Ужгороді зустрічав російськомовних.
У нашій родині завжди була двомовність. Я розмовляю з дітьми українською, дружина — російською. Вона родом з Узбекистану. У домашній бібліотеці російська й українська класика стоять поряд. У Красноярську живуть мої молодші сестра і брат, в Москві — кузена. І подібних родин у наших країнах чимало.
— Я не став проводити хазяйці політінформацію, — продовжує син. — Просто сказав: "Как вы думаете, если в Крыму 99 процентов людей говорит на русском языке — как их могут притеснять?" Вона задумалася, зітхнула: "Вот мне дочь тоже говорит, мол, мам, не смотри телевизор, не верь, это все ложь. А я на митинг ходила, теперь так стыдно, вот перед тобой лично даже стыдно". Я обняв її і сказав: "Ни одна политическая с…ка нас не поссорит". Вона аж просльозилася.
А от новий московський друг розповів синові іншу історію. Його брат поїхав в Україну у справах. Скрізь, де дізнавалися, що він росіянин, йому говорили: "Что вы, с…ки, делаете! Вон из нашей страны". Далі йшла нецензурна лайка.
Ось до чого довела інформаційна війна й агресія Кремля проти України. Політики хочуть налаштувати одне проти одного наші народи — щоб у мужиків чуби тріщали.
Та переможців у цій війні не буде. Програють усі. А найбільше — ті, хто її розв'язав.
1 
1
Коментарі