— Збройна агресія Росії проти України була заздалегідь спланованою спецоперацією. Її почали готувати одразу після розпаду Радянського Союзу, — каже Вадим Скібіцький із головного управління розвідки Міноборони України 22 лютого на засіданні парламентського комітету з безпеки й оборони.
— Точкою неповернення став 2008 рік. Україна так і не отримала від західних партнерів плану дій щодо членства в НАТО, а реакція міжнародної спільноти на російську агресію у Грузії була слабка.
Там Москва відпрацьовувала всі елементи майбутньої гібридної війни проти України — від створення пропагандистського образу ворога серед російськомовного населення до нейтралізації втручання країн Заходу проведенням спецоперації "примусу до миру".
Одночасно тривала підготовка до встановлення російського контролю над південним сходом України. Там створювали потужну агентурну мережу сусідньої держави.
З 2010-го почалася модернізація російських військ у Криму. Тоді президент Янукович підписав Харківські угоди. Вони забезпечували знижку на газ в обмін на подовження базування на півострові флоту РФ.
У вересні 2013-го на території Білорусі, Західного військового округу Росії та в акваторіях Баренцового й Балтійського морів провели російсько-білоруські навчання. Їхні параметри дуже схожі на те, як розгорталися події у Донецькій і Луганській областях у першій половині 2014 року.
Під час проведення Олімпійських ігор у Сочі (7–23 лютого позаторік. — ГПУ) на території Північного Кавказу зосередили 73 тисячі силовиків. Із них 12 тисяч — військовослужбовці, решта — співробітники Міністерства внутрішніх справ, Федеральної служби безпеки, Міністерства з надзвичайних ситуацій. Цю групу використали для окупації й анексії Криму.
Агресор розраховував на застосування Україною військової сили для відновлення влади на півострові. Це давало б Росії фактично легітимні підстави для військового вторгнення. План передбачав окупацію Східної й Південної України та створення коридору через Одеську область — до Придністров'я.
2 
1
Коментарі