Провідним західним корпораціям варто залишити російський ринок

 

Якби історії з російським ­обманом навколо постачання німецьких турбін в анексований Крим не було, її варто було б вигадати. Тому що саме цей скандал показав західному бізнесу, як небезпечно зв'язуватися з режимом Володимира Путіна — він в будь-який момент може підставити, зганьбити репутацію, підвести під розслідування. І навіть якщо вдасться довести, що ти став жертвою обману, підозри все одно залишаться.

У такій тональності німецька преса коментує ситуацію навколо постачання турбін у Крим. Представники концерну "Сіменс" запевняють, що російська державна компанія "Технопромекспорт" обдурила постачальника: пообіцяла, що закуплені турбіни не потраплять на півострів, а будуть використані в Краснодарському краї. Але як можна довіряти "Технопромекспорту? Адже ця компанія є частиною корпорації "Рос­тех", яку очолює один із найближчих соратників Путіна — чекіст Сергій Чемезов.

Скандал навколо порушення санкцій б'є і по діловій репутації російської корпорації, і по репутації її німецьких партнерів, і по репутації уряду Анґели Меркель, яка залишається одним із головних прихильників збереження санкцій проти агресора. Після цього скандалу доведеться зробити неприємні висновки.

Перший: репутація ­дорожча за прибуток. Глава концерну "Сіменс" Джо Кезер через півтора тижня після анексії Криму літав до Москви і зустрічався з Путіним. Його поведінка нагадувала вчинки західних бізнесменів і політиків, які не соромилися тиснути руку Адольфу Гітлеру після аншлюсу Австрії та анексії Судет. Пан Кезер думав не про репутацію, а про прибуток — концерну і про власні бонуси. Стало зрозуміло: менеджмент "Сіменс" не зробив належних висновків із ганебних епізодів своєї історії, пов'язаних із використанням праці в'язнів концентраційного табору в Равенсбрюку в роки Другої світової війни. Як тоді, так і зараз керівництво концерну вдається до підтримки авторитарних правителів заради отримання прибутку. Джо Кезер закликав до якнайшвидшого скасування санкцій проти путінської Росії.

Можна написати, що Кремль відплатив йому за це обманом. Але не впевнений, що це був обман. Можливо, менеджмент концерну дозволив себе обдурити. І для того, щоб не допустити подібної ситуації в майбутньому, варто задуматися, як спів­працювати з РФ. Щоб зберегти репутацію і перспективи, щоб не потрапити під суд, провідним західним корпораціям варто піти з російського ринку. Адже це територія ризику. Бізнесмену, який себе поважає, там нема чого робити.

Другий висновок: санкції працюють, і це добре. Стає очевидною недорозвиненість російської економіки і промисловості. Щоб здійснити проект з електрифікації Криму, Москві довелося піти на обман і фальсифікаціяю — бо у РФ немає аналогічного обладнання.

Технологічний тиск на Росію повинен тривати. Що менше амбітних проектів їй вдасться здійснити, то скоріше настане колапс російської економіки, демонтаж путінського режиму і звільнення окупованих територій.

×