17 жовтня на майдані Незалежності пройшов мітинг, організований Федерацією профспілок України. У всеукраїнській акції взяли участь декілька тисяч осіб. Протестували проти бідності.
Серед них була група людей, яка виступала проти знищення Запорізького заводу феросплавів. Цьогоріч підприємство вимушено вже звільнити 1400 робітників. Можлива нова хвиля скорочень.
Причина — фінансово-економічна криза та несприятливі ринкові умови, що змусили завод знизити обсяги виробництва продукції — другу половину літа підприємство працювало на 28% від своїх потужностей. Також є суб'єктивні причини. В Україні досі немає вільного ринку продажу електроенергії. Тариф на струм контролює Національна комісія регулювання електроенергетики. Відповідно до її постанови №493 від 30 червня 2005-го, підприємства, що споживають у середньому не менш як 150 млн кВт/год. щомісяця, відносять до першого класу споживання. Тарифи для них на 30–35% нижчі, ніж для другого класу.
Якщо брати показники грудня 2010-го, завод феросплавів лише на 1,3% не дотягнув до показників першого класу. Отже, із 1 січня 2011 року 60% виробничих потужностей підприємства були переведені на другий клас споживання. Оскільки витрати на електроенергію складають близько 50% собівартості продукції, підприємство змушене щомісяця додатково витрачати 20 млн грн через подорожчання електроенергії. Завод опинився на межі виживання.
Зарплатню працівники отримують на 20% меншу, ніж торік. Зменшилися відрахування до міського бюджету Запоріжжя у вигляді податку з доходів фізичних осіб. До кінця року міськбюджет недоотримає 8,64 млн грн. Зниження відрахувань до Пенсійного та інших соціальних фондів може становити 31,2 млн грн, а навантаження на службу зайнятості збільшиться на 33,6 млн грн.
На тлі зменшення виробництва феросплавів в Україні цього року спостерігаємо різке збільшення імпорту цієї продукції. Але для чого витрачати сотні мільйонів доларів, якщо феросплавну продукцію ми можемо виробляти самі? Треба лише не ускладнювати роботу вітчизняному виробнику.
За останні дев'ять місяців робітники заводу неодноразово писали листи президенту, голові уряду, керівництву НКРЕ, профільному міністерству та Запорізькій обласній держадміністрації, президенту "Енергетичної компанії України". У столиці побували делегації працівників, які розповідали про свої вимоги чиновникам різних рангів. 31 травня 2011-го із робітниками інших підприємств галузі працівники ЗЗФ провели масовий мітинг у Запоріжжі. Проблема заводу стала темою засідання двох комітетів Верховної Ради. Обидва підтримали вимоги робітників, визнавши доцільність повернення підприємства до першого класу споживачів електроенергії.
Однак жодних реальних кроків не зробили. Важко збагнути природу такої "глухоти" влади, яка призводить до значних економічних збитків і погіршення соціального становища. Проте є надія, що голос працівників ЗЗФ почують міжнародні організації. Наприклад, Міжнародна конфедерація профспілок чи її підрозділ Європейська конфедерація.
Впливовість цієї організації очевидна. Нещодавно вона підтримала вимоги профспілки грузинського металургійного підприємства "Геркулес". Звернулася з відкритим листом до президента Михаїла Саакашвілі, аби той негайно припинив порушення прав робітників і членів профспілки. У листі зазначали, що в разі продовження порушень, Міжнародна конфедерація профспілок розгорне активну публічну кампанію за права грузинських робітників. У підсумку, вимоги профспілки металургів були задоволені повністю.
Україна займає помітне місце на карті Європи, і прискіплива увага з боку різних європейських структур до всього, що тут відбувається, буде закономірною. З урахуванням промислового потенціалу нашої країни, традицій робітничого руху, міжнародні профспілки відстежують ситуацію із правами українських працівників. І навряд чи їм подобається той факт, що влада байдуже ставиться до вимог українських профільних профспілкових організацій.
В умовах підвищеної уваги авторитетних міжнародних організацій до України, хіба варто чекати того, щоб і профспілкові організації вказували на недоліки та проблеми? Краще не ігнорувати вимоги профспілок металургійних підприємств. Бо найнеприємніше буде, коли прийдеться задовольняти вимоги через втручання міжнародних профспілкових організацій.
4 
1
Коментарі