Політолог Олександр Дергачов, 56 років, каже, повномасштабна криза в Україні завершилася, але окремі її прояви можуть виникати.
Чи вселяють оптимізм останні політичні домовленості?
— Вони спрацюють лише певною мірою. Їх треба буде неодноразово підтверджувати. Будуть потрібні нові гарантії. Тобто з одного боку, після спільної заяви Ющенка, Януковича та Мороза можна зітхнути з полегшенням. З другого ж — пильно стежити за подальшою поведінкою основних політичних лідерів: чи справді здатні вони розвиватися та будувати ефективну демократичну владу в Україні?
Бо останнім часом творилося таке, що хтось навіть засумував за часами Леоніда Кучми. При ньому хоча б порядок був. Усе легко та швидко вирішувалося нагорі, й ніхто потім ці рішення під сумнів не ставив. Сьогодні ж навіть після досягнення домовленостей немає впевненості в тому, що колишні запеклі вороги нормально співпрацюватимуть. Для цього недостатньо просто досягти компромісу та сформувати порядок денний. Треба, щоб усі основні політичні гравці зробили висновки та підвищили власну політичну культуру.
Водночас слід підвищувати й внутрішньопартійну демократію. Це не найкращий шлях — коли двоє-троє зачиняються в кабінеті й домовляються лише між собою. В цивілізованій європейській країні лідери зважають не тільки на рівень особистого впливу, але й на те, як домовленості можуть бути сприйняті політичною командою, партією, виборцями.
Чи можна говорити про остаточне завершення політичної кризи?
— Повномасштабна криза справді завершилася. Та окремі подальші прояви її у процесі боротьби за владу можуть бути досить гострими. За великим рахунком, ніхто нікому не давав жодних обіцянок. Ніхто не знає, як працюватиме далі Верховна Рада, чи вдасться лідерам контролювати ситуацію.
Тимошенко потрібен якісно новий стрибок. Та в неї на це немає часу
Водночас треба вирішувати проблеми, які є в країні. За останні роки Україна виокремилася від колишніх радянських республік, має певні демократичні здобутки. Ми вже не копіюємо інших, шукаємо власний шлях. Та щоб наздогнати центральноєвропейські країни, потрібні суттєві внутрішні зміни. В нас же незрозуміла ситуація з Конституцією, судовою системою тощо. Та й після дострокових парламентських виборів можливі драматичні події навколо формування нової коаліції.
Яка конфігурація нової коаліції найімовірніша?
— Тут є великі можливості для змагання. Якщо утвориться помаранчева більшість, то це не гарантуватиме стабільності. Тоді під великим питанням буде роль Партії регіонів. Утім, президент зможе вибирати, з ким об"єднуватися "Нашій Україні" — з Блоком Юлії Тимошенко чи з Партією регіонів. Не виключено, що виникнуть й зовсім складні конфігурації. Може утворитися широка коаліція, і тоді в опозиції залишаться лише комуністи. Якщо домовляться три основні політичні сили — "Наша Україна", Партія регіонів та БЮТ — виникне проблема контролю над такою коаліцією. Адже її дії нікому буде контролювати.
Одним із пунктів нинішніх домовленостей були зміни до Конституції. Вони також впливатимуть на подальші правила гри.
Чи стали політичні домовленості однозначним тріумфом Ющенка, незважаючи на невизнання його указів опонентами?
— Ющенкові не було принципово важливим, щоб коаліціанти визнали його укази. Президенту був потрібен кінцевий результат. Він досяг своєї мети — змусив уряд і парламентську більшість піти на нові вибори й ризикувати власним статусом при владі. Такі домовленості — це перемога опозиційних сил, які максимально використали президентські повноваження. Ющенко пішов на такий крок свідомо.
У якому статусі Верховна Рада перебуватиме до 30 вересня?
— Це велика загадка. Складеться дуже дивна ситуація. Верховна Рада два дні результативно попрацює, прийме пакет законів. А далі з парламенту знову вийде опозиція. Всі інші повернуться до свого звичайного стану й засідатимуть, якщо їм нічого більше робити. Можливо, шукатимуть якісь нові способи політичної агітації.
Чи зможе тепер будь-яка політична сила, що матиме у фракції 151 депутата і зможе блокувати роботу парламенту, використовувати це як політичний шантаж?
— Такий варіант розвитку подій є дуже небезпечним. Він має бути виключений за рахунок внесення змін до Конституції. До того ж треба знайти такі можливості, щоб опозиція мала значні важелі впливу на ситуацію.
Як діятиме Юлія Тимошенко?
— Тимошенко створила дуже яскравий політичний імідж. Та в неї є одна велика проблема — відсутнє чітке розуміння того, що таке БЮТ. В уявленні виборців це якась лівоцентристська партія. Тимошенко потрібна чітка програма дій. До того ж вона має змінити стиль власної політичної поведінки. Щоб менше сумнівалися в тому, що цій жінці можна довірити високу посаду. Тимошенко потрібен якісно новий стрибок. Та в неї на це немає часу — напередодні виборів треба мобілізувати свій електорат.
Як вирішуватимуться питання з посадою генерального прокурора?
— Президент Генпрокуратуру не віддасть. Взагалі це питання вирішуватимуть "з чистого аркуша" вже після виборів. До того Віктор Шемчук виконуватиме обов"язки генпрокурора, а Святослав Піскун домагатиметься якихось судових рішень. Сьогодні багато залежить від коаліції — яку тактику вони оберуть, чи воюватимуть з цього приводу.
Компартія — безперспективна й непотрібна країні
Усе буде переосмислюватися з огляду на думку електорату. Адже в Україні ще досить великий відсоток тих, хто не визначився з власними політичними вподобаннями. Вплив на них — першочергове завдання для всіх політичних сил. Матимемо жорстку виборчу кампанію. Електорат "помаранчевих" досить вимогливий. Партію регіонів нині люблять лише тому, що вони уявляються виборцеві як "свої". Які ж вони, ці "свої", ніхто не знає.
Що робитимуть комуністи, які опинилися поза грою?
— Їхні дії обмежені. І лише Партія регіонів може взяти їх до влади. Комуністи потрібні "регіоналам". Загалом же комуністичний електорат можна пожаліти. В них немає політичного представництва. Є лідери, яких виборці підтримують лише "по старой памяти". В Компартії немає жодних ідей, які можна сьогодні використати. Певний період існування їм ще гарантує низький виборчий бар"єр та мобілізація пенсіонерів. Та це — доживання, ностальгія, вчорашній день та тупиковий шлях. КПУ — безперспективна й непотрібна країні.
Чи зросте рейтинг Соцпартії, якщо порушать кримінальну справу проти міністра внутрішніх справ Василя Цушка?
— Не думаю. Виборці соціалістів — це помірковані, консервативно налаштовані люди. Цушко не додає партії позитиву, він узагалі поза іміджем соціалістів. Перетворити СПУ на жертву репресій не вийде. В них була гарна можливість стати справжньою лівоцентристською партією європейського зразка, та вони її не використали. В Соцпартії також був шанс заповнити соціал-демократичну нішу — теж його втратили. Цей проект поступово маргіналізується. Так, у них досить організована партійна структура на місцях. Та це — виживання без гарантій та перспектив.
7 
35413
Коментарі