Помічаю в очах мого французького друга Джуліана розпач:
— Чому тут немає жодного американця з пляшкою?
У південному Бостоні, де за годину буде парад на честь дня святого Патріка, зібралися тисячі людей. Публіка у яскраво-зелених футболках, шаликах, кепках. Напередодні параду поводяться скромно. Пити на людях у США суворо заборонено. З поліцією тут жарти погані. На поступки не йдуть навіть у день святого Патріка — найбільш нетверезий празник року.
Краєм ока помічаю натовп здорованів. Ті штурмують сусідній паб, щоб усередині осушити кілька келихів. Сьогодні власники закладів на коні. Джуліан тим часом нервується. Для нього свято тьмяніє без вуличного пива. За спиною має наплічник із 10 пляшками "голландського світлого".
— Скажи, у вас в Україні теж інакше? — запитує.
— Звісно! — підбадьорюю його. — У нас під час свят усім начхати на міліцію.
Посеред площі бачу групу молодиків. Ті галасують, вигукують, співають. Стоять колом, прикриваючи пакет. Помічаю горловину пляшки віскі. Значить, не все так погано.
Продираємося ближче до вулиці, де відбуватиметься парад. Біля загороджувальних парканів тісняться сотні людей. Хвилею нас виштовхує на ґанок великого будинку. І — диво! Бачу п'ятьох-шістьох чоловіків із пляшками.
Ми дістаємо своє пиво й несміливо оглядаємося. Поліція за 10 метрів. Чому ж люди з алкоголем такі спокійні? Штрафи-бо — під сотню доларів. І тут мене осяює: ґанок — це приватна територія. Тут хоч голяка бігай.
За кілька хвилин роль злого поліцейського перебирає на себе мешканка маєтку. Дівчина зганяє з ґанку всіх немісцевих. Грубо, як для Америки, особливо, коли надворі свято. Але це її приватна територія.
3 
1
Коментарі