В останні два дні вересня у Варшаві пройде саміт країн Східного партнерства. До нього входять Україна, Білорусь, Молдова, Грузія, Вірменія та Азербайджан. ЄС представлятимуть керівники держав та загальноєвропейських структур. Українська влада очікує, що на саміті оголосять про завершення перемовин щодо зони вільної торгівлі як частини Угоди про асоціацію з Євросоюзом.
— Якщо саміт закінчиться підписанням угоди про ЗВТ, Польща, яка головує нині в ЄС, вважатиме це великим успіхом Східного партнерства. Але це не буде головною темою зустрічі, — каже експерт Інституту міжнародних відносин Варшавського університету Анджей Шептицький, 34 роки.
Які ще питання розглядатимуть?
— Східному партнерству слід надати більшої виразності. З аморфної структури вона має перебудуватися в нові політичні проекти. Бо, якщо Україну цікавить вільна торгівля і безвізовий режим з усіма країнами ЄС, тоді відпадає її потреба у Східному партнерстві.
Євросоюз шукатиме нових форм діалогу з Мінськом. На саміт не запросили білоруського президента. Це не означає, що Білорусь виключать зі Східного партнерства за авторитарний режим Лукашенка. Це стало б визнанням поразки ЄС. З іншого боку, постане питання, що робити з Азербайджаном, де відбуваються схожі події. Нафта нафтою, але це було б уже відверте застосування подвійних стандартів.
Чому Польща вважає своє президентство в Євросоюзі нагодою для підписання нашою країною Угоди про асоціацію з ЄС?
— Ми головуємо шість місяців, а переговори щодо угоди тривають набагато довше. Проте Польща хоче стати акушеркою угоди, допомогти в разі ускладнень під час підписання. Бачимо, що якраз такі проблеми з'явилися. І вони називаються Юлія Тимошенко. Робоча зустріч президентів Броніслава Коморовського і Віктора Януковича, польські політики на Ялтинській стратегії два тижні тому — це вже наша допомога. Ми зараз слугуємо амортизатором, щоб розв'язати цю проблему якомога м'якіше.
Польща хоче мати стабільного і передбачуваного сусіда. Бідна і конфліктна країна породжує еміграцію, ускладнює торговельний обмін, підприємницьку діяльність, сприяє вищій злочинності та ще цілій низці проблем. З іншого боку, є російський чинник. Політика Москви щодо України — і за часів Віктора Ющенка, і подекуди зараз, є свідомим експортом політичної нестабільності.
Справа Тимошенко — це єдина проблема переговорів?
— Можна спекулювати: якби не було цієї справи, чи були б інші перешкоди? Але справа є, нікуди від цього не подінешся. Це вигідна проблема для багатьох країн ЄС, які менш ентузіастично налаштовані щодо України. На Тимошенко в Західній Європі дивляться досить позитивно — ікона, залізна леді помаранчевого майдану, має тісні зв'язки з правлячою в ЄС Європейською народною партією. Це частина образу України, за якою на Заході вже тужать.
Як Угода про асоціацію наближає Україну до членства в ЄС?
— Угода є одним з інструментів закордонної політики Євросоюзу. Вона встановлює тісніші зв'язки між ЄС і країною, яка мусить ухвалити бодай якусь частину союзного законодавства. Євросоюз має такі угоди, наприклад, із Марокко, Мексикою або Чилі, які позбавлені перспективи членства взагалі. Звісно, київська влада хотіла б, щоб у документі містилася фраза "метою України — є членство в ЄС", як це було записано в преамбулі угоди з Польщею. Але вам зараз важливий конкретний зміст угоди — всеохопна вільна торгівля. Отримаєте з цього користь, тоді й робіть наступні кроки. Ухвалюйте європейське законодавство, виконуйте зобов'язання Енергетичної хартії, Плану дій щодо скасування візового режиму тощо. Це довга робота.
Що б ви порадили українській владі, яка зараз затиснута між ЄС та Росією?
— Україна мусить серйозно ставитися до своїх зобов'язань перед партнерами. Відмовтеся від політики порожніх обіцянок. Це не театр, де можна щось підписати, але не виконувати. Очевидно, що українці роблять те саме й у російському напрямку. Київ щось підпише, нічого з того не виходить, Москва змінює позицію — і ви маєте проблеми.
4 
1
Коментарі
18