За даними соціологічних опитувань, майже 80% тяжкохворих воліють провести свої останні дні вдома. Однак не в усіх родин є фінансова можливість купити знеболювальне хворим родичам.
Полегшити страждання невиліковно хворої людини в її останні дні покликана паліативна допомога. Вона надається смертельно хворим пацієнтам та їхнім родинам.
— Ми не можемо додати віку тим людям, але здатні додати гідності в останні хвилини їхнього життя, — каже віце-президент Всеукраїнської ради захисту прав і безпеки пацієнтів Віктор Сердюк, 42 роки. — Паліативна допомога — новий для нас вид опіки над невиліковно хворими людьми.
У Великій Британії це почали робити 40 років тому — тоді відкрили перший хоспіс, медичну установу для невиліковно хворих. У Франції, Італії й Польщі така допомога існує 15–20 років.
У світі вважають, що мінімальна потреба в хоспісних місцях становить 100–120 на 1,5 млн населення. Нині у Франції таких установ майже півтисячі, в Польці — 270, в Україні — лише 20, по 23–73 ліжка у кожній.
У нас щороку вмирають 100 тисяч онкопацієнтів
Водночас в Україні від 50 до 90% хоспісних ліжок віддають хворим на рак. У нас щороку вмирають 100 тис. онкопацієнтів, із яких тільки 5 тис. можуть знайти останній притулок у лікарнях. Інші йдуть із життя в страшних муках, не одержуючи знеболювальних препаратів.
— Для таких хворих необхідно близько десяти тисяч ліжок. Їх не потрібно навіть створювати. Просто переобладнати деякі відділення лікарень під хоспісні, — говорить президент Асоціації паліативної допомоги Світлана Мартинюк-Гресь, 44 роки.
Те, що є тепер, хоспісами у повному розумінні цього слова назвати складно, вважає вона. А патронатна служба себе не виправдує:
— Медсестра чотири рази на день має уколоти тяжкого онкохворого. На її ділянці п"ять тисяч пацієнтів, серед яких двадцять — онкологічних. Про яку якість допомоги при такому навантаженні може йти мова?
Водночас паліативна допомога не вимагає якихось дорогих технологій, зазначають фахівці. Вона заснована на турботі про ближнього та знеболюванні, зменшенні його страждань. Для невиліковного хворого в останні дні його життя актуально вже не лікування як таке, а опіка.
На думку Віктора Сердюка, треба ухвалити закон про паліативну допомогу, де будуть чітко виписані норми її надання. А доти цією проблемою має опікуватися влада на місцях. За приклад експерт наводить Харків, Черкаси, Севастополь, Коростень Житомирської області, Луганськ. Там найближчим часом за сприяння місцевої влади відкриють хоспіси.
8 
35413
Коментарі