Це маловідомий факт: римського намісника Самарії, Юдеї та Ідумеї Понтія Пилата свого часу було канонізовано християнською церквою. І досі день святого Пилата відзначають у Коптській та Ефіопській церквах 25 червня — тобто 8 липня за юліанським календарем.
Щоправда, католицька та православна церкви виключили його з числа святих у XII ст. Разом з тим, російська й інші православні відзначають день святої Клавдії Прокули — дружини Пилата — 9 листопада, або ж 27 жовтня за старим стилем.
Під час відомих біблейських подій Пилат особисто спілкувався з Ісусом і визнав його невинним. Перебуваючи під жорстким тиском юдейської старшини і перед загрозою повстання, намагався його врятувати. Реальність повстання була викликана тим, що напередодні юдейського Пейсаху Ісус заблокував роботу єрусалимського храму. Той існував як бізнес-центр, що збагачувався на багатотисячних натовпах паломників. Припинення гендлю під час свята завдавало єрусалимській верхівці величезних збитків. Ще більшу загрозу для бізнесу створювало те, що Ісус назвав окупований торговцями храм "печерою розбійників". Тож "акціонери храму" опинилися у відчайдушному становищі й були готові до найрадикальніших кроків. Вочевидь, у Пилата не було достатньої військової сили для приборкання повстання. Звідси його вимушене загравання з натовпом.
Дізнавшись, що Ісус є галілеянином, Пилат відіслав його на суд до тетрарха Галілеї — Ірода Антипи. Той саме перебував у Єрусалимі. Антипа вже давно хотів бачити Ісуса. Можливо, саме для цього він і прибув до міста. Тривалий час він збирав відомості про Назарянина, який чинив дивовижні речі на підвладній йому території. Тому Антипа дуже зрадів зустрічі з ним. Щоправда, Ісусове мовчання його дещо розчарувало. Проте Ірод визнав його невинним, тому надів на нього ясно-світлу одіж і відіслав назад до Пилата. Такий одяг був знаком чистоти, визнанням невинності ув"язненого і засвідчував повагу до Ісуса. Цим символічним актом Антипа захистив від перекручень свою відповідь Пилатові.
Антипа дуже зрадів зустрічі з Ним
Ірод Антипа виховувався в Римі, і римлянин Пилат добре зрозумів його символічне послання. "І того ж самого дня Ірод і Пилат заприятелювали між собою, раніш бо ворогували", — повідомляє Лука. Вони стали приятелями через те, що разом визнали невинність Ісуса. Їх об"єднала солідарність проти брехні, злоби і фанатизму юдейської верхівки.
Підбадьорений підтримкою Антипи, Пилат робить нову спробу врятувати Ісуса. До цього його також закликає дружина-галілеянка Клавдія.
Пилат пропонує юдеям звільнити, на їхній вибір, Ісуса або розбійника Варавву. Вірогідно, що люди ненавиділи й дуже боялися цього безжального вбивцю, місцевого "різника". Але й ця спроба Пилата не спрацьовує: натовп рішуче вимагає відпустити розбійника, а Ісуса розіп"яти.
Тоді правитель вдається до крайнього заходу. Він влаштовує бичування Ісуса, щоб пробудити до нього жалість у юдеїв. Накладання на голову тернового вінця мало призвести до сильної кровотечі. Закривавлене обличчя Ісуса, на думку Пилата, мало викликати почуття милосердя.
Натомість вигляд крові ще більше розпалює натовп, керований фарисеями і первосвящениками. І саме в цей неймовірно напружений момент Пилат дізнається, що Ісус — Син Божий. Ця новина його приголомшила, і він усамітнюється з Ісусом для відвертої розмови. Те, що він почув, радикально змінило його оцінку ситуації. Прийшло вражаюче усвідомлення, в центрі якої грандіозної події він опинився. "З тієї хвилини Пилат шукав, як би Його відпустити", — повідомляє євангеліст Іван. Не дивно, що згодом Пилат став християнином.
Якщо раніше Пилат механічно виконував обов"язок імперського чиновника, то тепер у нього з"явився особистий мотив для рятування Ісуса. У душі Пилата почали боротися холодний розум і людські почуття. Раціональне мислення підказувало, що смерть Ісуса є елементом вищого задуму, тому немає сенсу йому опиратися. Проте благоговіння перед боголюдиною і честь римського воїна вимагали захистити Ісуса, навіть ціною власного життя.
У стані душевної боротьби й нерішучості Пилат виводить Ісуса "і каже до юдеїв: "Ось цар ваш". Ті закричали: "Геть! Геть із ним! Розіпни його!". Пилат запитує: "Царя вашого розіп"яти?". Первосвященики відповіли: "Немає в нас царя, крім кесаря!". І крик їхній переміг".
Пилат переконався, що хід подій змінити неможливо. "Пилат, бачачи, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: "Я не винний крові його; ви бачили". Увесь же народ відповів, кажучи: "Кров його на нас і на дітей наших!". Тоді він присудив, щоб сталось, як вони просили. Відпустив їм Варавву, що за повстання й убивство був укинутий у темницю і якого вони просили. Ісуса ж видав у їхню волю на розп"яття", — розповідає Євангеліє.
5 
1
Коментарі
2