Професор кафедри медичної психології Київського національного університету ім. Т. Шевченка, доктор психологічних наук Леонід Бурлачук, 59 років, не впевнений у винятковій працьовитості чи толерантності українців.

Як часто політики використовують у своїй діяльності психологію?

— Психологів переважно запрошують і використовують у передвиборних кампаніях: щоб правильно розставити акценти, створити певний імідж тощо.

Чи варто вимагати від кандидатів на місце у владі довідку від психіатра?

— Ну, це було б занадто.

Порушення прав людини?

— Я не стільки про це... Довідка від психіатра не дає реальної картини психічного стану людини. Можу взяти тисячу таких довідок, і там буде написано усе, що мені треба. В умовах корумпованої системи охорони здоров"я цей документ ні про що не свідчить. Про людину говорять її вчинки. Кращого критерію немає.

Де межа між психічною нормою і патологією?

— Вона визначається можливістю людини адекватно функціонувати в суспільстві. Якщо справляється з цим завданням, то вважається нормальною. Поняття норми і патології досить розмиті.

То кожного можна зробити здоровим чи хворим?

— Психічно хворою людину можна зробити, якщо створити їй певні умови. І тим самим зірвати психіку. Наприклад, "бити" по болючих місцях, що має кожен. А найпростіше зробити людину ненормальною за допомогою хімії.

Як загалом оцінюєте психічне здоров"я української нації?

— Я сказав би, що хворий ще живий.

І які в нього шанси?

— Шанси є. Треба лише вирішити насущні економічні проблеми. Адже вони більше за все впливають сьогодні на психіку людей. Подивіться на черги за вкладами Ощадбанку. Громадянин, у якого є хоча б мінімальні вільні гроші, а не лише на хліб та оплату квартири, не стоятиме в цих чергах. Почекає. Але відсоток бідних в Україні високий. Утім, як і відсоток багатих.

Чи існує в Україні конфлікт між багатими і бідними?

— Так. Але прихований. Бідні не люблять багатих. Радянські часи не могли не позначитися на менталітеті людей.

Психологів переважно запрошують і використовують у передвиборних кампаніях

Але все ж таки психологія людей за роки незалежності змінилася?

— Відбулася зміна від ідеології совка у бік психології ринкової економіки, грошей. Але потрібні інституції для виховання національної гордості, національної свідомості. Приміром, американець пишається тим, що він громадянин США. У суспільній свідомості слід формувати переконання: я українець — і це добре.

Нині старше покоління має синдром розчарування — я так це назвав би. У перші роки незалежності його ще не було. Розчарування настало запізно.

Чому?

— За радянських часів нас виховували з думкою про те, що треба потерпіти й усе буде. Як у відомій пісні того часу: "Завтра будет лучше, чем вчера". Оце й був лейтмотив поведінки мільйонів радянських людей. Нас виховували в режимі очікування. Тому й невдоволення ситуацією в Україні розтяглося в часі. За звичкою люди чекали, коли буде добре.

Особливостями українського характеру вважається терплячість, працьовитість. Що  можете додати до цих рис?

— Я не впевнений у винятковій працьовитості чи толерантності українців. Вони в цьому такі ж, як італійці чи німці. Розділяти народи за людськими якостями — помилка, це примітивно. Скажімо, корені національного характеру пов"язані і з існуванням у країні різних релігійних конфесій. Наприклад, оцінювати національний характер поляків легше, бо в них, умовно кажучи, монорелігія — католицизм. А в нас у рамках лише православ"я безліч конфесій. Загалом, у нас слов"янські особливості характеру. І якщо вже на те пішло, лінощі нам ближчі.

Ми звикли очікувати. Звикли, що держава зобов"язана щось дати — а вона обіцяла й обіцяє. І в цьому одна з основних проблем розвитку нашого суспільства. Бо такий стан позбавляє активності. Вижити ж простіше, якщо активно долати складні життєві ситуації.

За психіку нації має відповідати церква?

— Не тільки. Її роль скоріше терапевтична.

Але до психологів наші люди майже не ходять?

— Нехай спочатку підуть до церкви. Потім і до психологів ходитимуть.

Це неминуче. Хтось має допомагати людині розібратися в собі.

Але традиційно такими помічниками в нас вважаються друзі й горілка...

— Почасти так. Але від горілки можна втратити і друзів. Загалом недовірливе ставлення до психологів пояснюється тим, що система медико-психологічної допомоги в Україні запущена. Згодом вона покращиться, але коштуватиме клієнтам великих грошей.

У Німеччині, наприклад, років зо п"ять тому психологію включили в страхову медицину. До цього населення психотерапевтам платило із власної кишені. Але уряд, мабуть, зрозумів, що психічне здоров"я громадян не менш важливе за фізичне.

Чи відрізняється картина психічних відхилень радянського періоду від нинішнього?

— Так. В умовах навіть поганої, але стабільної ситуації нема підстав для спалаху епідеміологічних психічних захворювань. Китайці недаремно кажуть: борони Боже жити в епоху змін! Це суттєво впливає на психіку — на кількість депресивних станів, самогубств. Люди виявляються не готовими до змін. Й українці в цьому не виняток.

×