Російські фахівці лабораторії зовнішньої політики проаналізували 180 підручників та навчальних посібників з історії, виданих у 12 країнах колишнього СРСР. Дійшли висновку, що "спільною їх рисою є прагнення представити контакти з Росією як джерело лих".
— Це втручання у внутрішні справи суверенної держави, коли одна країна повчає іншу, як писати підручники, — зауважує Мирослав Попович, 79 років, директор Інституту філософії Національної академії наук. — Таке втручання можна було б пояснити, якби у нас розпалювалися антиросійські настрої чи молодь готували "різати москалів". Але цього нема! Для росіян, які пишуть свої підручники з історії, кожен українець — захисник державної самостійності досі є націоналістом. Достатньо назвати імена Мазепи чи Бандери — і з нами не хочуть розмовляти. Водночас до російських діячів такі критерії не застосовуються.
Як уникнути заполітизованості підручників з історії? Треба створити спільні фахові комісії з представниками тих народів, з якими ми найчастіше мали міжетнічні конфлікти. Схожа комісія Національної академії наук із вивчення українсько-польських історичних та культурних зв"язків кілька років удосконалює зміст шкільних підручників з історії та географії, свої рекомендації надіслала у міністерства освіти обох держав.
4 
1
Коментарі