Цієї передвиборної кампанії на агітаційних щитах кандидатів у президенти побільшало займенників у слоганах. До тисяч біґ-бордів "Вона працює..." додалися "Тільки він — гідний бути президентом", "Тільки йому можна довірити нашу долю", "У них — влада? У них — гроші? Але ж нас більше!".
— Соціопсихолінгвістичний аналіз свідчить: слова "він", "вона", "вони" як форми особових займенників у мовленні сприяють витворенню ефекту довіри, — пояснює професор Олександр Холод, 48 років, співголова Української асоціації психолінгвістів. — Люди часто розповідають історії з власного досвіду не від першої, а від третьої особи на кшталт: "Зайшов він, мій приятель, якось у гості, а там..." Уважають, що така розповідь правдоподібніша. Таке саме явище спостерігаємо на рекламних щитах. Ходимо вулицями й читаємо, що робить "вона", а чого варті "він" і "вони". Але з точки зору соціальної комунікації такі слогани — це спроба уникнути персональної відповідальності. Мовляв, це не "я" сказав чи зробив, а "він", хтось інший. Промовистою є заміна "Вона працює" на "Вона — це Україна".
За рекламою займенників політики ховають свої обличчя — це друга причина. Вочевидь, вважають, що візуалізація "я" себе частково вичерпала. Виборцю натомість пропонують не розбиратися в програмних засадах чи ідеологічних платформах, які закріпилися за звичними розтиражованими образами ще з попередніх виборів і, можливо, викликають невигідне роздратування, а вгадувати, здогадуватися, про кого саме йдеться.
Іще одна причина вживання форм особових займенників — спроба витворити архітипічне протиставлення на рівні "свій" — "чужий". Минулої президентської кампанії ми бачили в агітації розмежування електоральних полів за просторовим принципом Схід–Захід. Тепер образ кращого кандидата закорінюють у свідомості потенційного виборця коротким займенником. Ми тепер уживаємо ці слова, іронічно озираючись на виборчі гасла. І коли у виборах переможе "вона", а "він" програє чи навпаки, то люди й після голосування на побутовому рівні сприйматимуть речі та явища в такому протиставленні. Скажімо, хтось рекламуватиме у крамниці чай — "він", а хтось пропонуватиме купувати каву — "вона". І покупець обере кращий, на його думку, продукт, бо в підсвідомості клацне механізм: "Мені симпатичніший "він"/"вона", тому й купую".
6 
1
Коментарі