Від початку Революції гідності українці зробили чимало відкриттів. Насамперед щодо самих себе. Тепер ми знаємо напевно, що є волелюбною нацією. Жертовною, коли йдеться про долю країни та допомогу ближньому.
Хтось по-новому подивився на Європу, що була для нас ідеалом чи й ідолом. Євросоюз часто поставав егоїстичним, інертним, нездатним на швидкі рішучі дії. У Європі виявилася купа агентів Кремля та його обслуги.
Проте найбільшим відкриттям стали саме росіяни, для когось може й сенсацією. Зруйновано цементований століттями міф про братній народ. Маски знято, ми побачили дещо дуже огидне. Справжнє обличчя "братнього" народу густо вкрите виразками імперських комплексів та випромінює злобу щодо світу, а насамперед стосовно українців.
Тепер нам слід звикати бачити таку апокаліптичну картину щодня. І не дивуватися.
Останнім часом багато галасу спричинили висловлювання російського опозиціонера Олексія Навального. Українці та росіяни — це один народ. Крим — це Росія, і ніколи не повернеться до України. Висловлені Навальним думки там більш ніж популярні. Те саме можуть сказати й кажуть російський президент Володимир Путін, придворний кремлівський клоун Володимир Жириновський, ідеолог "неоєвразійства" Олександр Дугін, очільник Російської православної церкви Кирило-Гундяєв. Власне, в Росії складно знайти людей, які так не думають.
Водночас опозиційність до Путіна не заважає бути шовіністами людям, яким з тих чи інших причин некомфортно жити в путінській Росії — так званим лібералам. "Російський демократ закінчується там, де починається українське питання", — писав Володимир Винниченко майже століття тому. І нині ми вкотре переконуємося в його правоті. Зараз про це нагадав Навальний. Ставлення росіян до нас є саме таким, незалежно від політичних поглядів. Невідомо, що може це змінити.
Та повинні докорінно змінитися в своєму ставленні до них і їхнього базікання ми.
Не варто надто радіти й постійно кланятися поодиноким проявам співчуття з боку росіян чи незначним антипутінським акціям. Це набагато важливіше для них та їхнього майбутнього, а не для нас. На Путіна це не вплине, й Україні нічим не допоможе. До того ж антивоєнні настрої зовсім не означають, що їхні носії позбавлені великоруської інфекції.
Не можна й бурхливо реагувати на такі от публічні заяви Навального чи йому подібних. Тим більше — на маячню офіційних шовіністів. Їх повно, і вони потужно глушать поодинокі неформатні для "братнього" народу думки. Та маємо бути байдужі до того.
Росія — це царство мертвих. Ми йдемо своїм шляхом і не мусимо зважати на потойбічні крики та стогони. "Братній" народ упокоївся разом з обожнюваною росіянами радянською імперією. І ніщо не здатне змусити його воскреснути. У них — мертві символи, ідоли та ідеї. Нехай кричать, що ми росіяни, фашисти чи бандерівці. Надавати великої ваги шовіністичній маячні означає проявляти меншовартість. Тоді як меншим за вартістю постає нині саме "братній" народ, серйозно хворий та ображений на цілий світ.
1 
1
Коментарі