Старший науковий співробітник Центру досліджень конфліктів при Оборонній академії Великої Британії Джеймс Шерр, 56 років, уважає: Захід вчинив мудро, коли не втрутився в українську політичну кризу, а українські олігархи не мають зараз достатньо впливу на вітчизняних політиків.
Чи впливає нинішня політична криза на позиції України на міжнародній арені?
— Поза сумнівом. Адже сутність демократії в тому, що подібний конфлікт має вирішуватися в рамках законів і правил, має бути досягнутий компроміс. А українська криза не переконує Європу, що всі політичні лідери України це розуміють. Виглядає, що кожен вірить у свою повну перемогу. Тому не видно, щоб в Україні існувало розуміння базових принципів демократії, що всі інтереси суспільства є легітимними. Відповідно, на Заході бути оптимістом щодо України дуже важко.
Але в Україні часто кажуть, що нинішня криза якраз і є проявом демократії...
— В Україні відбувається боротьба за владу і по горизонталі, і по вертикалі. Тобто не лише між політичними фракціями в парламенті, між президентськими структурами і Партією регіонів. Цей конфлікт хоча б має резон — адже Янукович не раз демонстрував, що не є надійним партнером, порушує домовленості, як це було з Універсалом національної єдності. Боротьба по вертикалі іде в самих протидіючих таборах. У президентському, тобто між Балогою та Гайдуком. У прем"єрському — між Ахметовим та його командою й іншими лідерами "регіоналів". Все це робить досягнення компромісу ще складнішим.
З уряду прибирають кількох найодіозніших постатей
Взяти хоча б відставку Віталія Гайдука. Він був тим, хто розумів важливість Ради національної безпеки і оборони як інституції. Намагався підтримувати її саме як державну, а не політичну інституцію. Також займався довготерміновими питаннями енергетичної безпеки. І це мало б бути найважливішим для тих, хто хотів збільшити свій вплив і владу всередині президентської команди. Послаблення РНБО послаблює Україну.
Гайдук є представником великого бізнесу, якому потрібна стабільність. Чи можуть він, Ахметов, Тарута та інші сказати вирішальне слово в цьому конфлікті?
— Олігархи стали обережнішими. Зрозуміло, що очікувати багато від політиків не доводиться. Але великий український бізнес бачить приклад Ходорковського в Росії і декого в Україні. Отож можуть зробити висновок — беручи участь в політичній боротьбі, можна й капітали втратити, й за ґратами опинитися.
При цьому я не виключаю, що деякі з них зацікавлені у створенні стабільної системи правил гри. Мабуть, це розуміє Віталій Гайдук. Він вочевидь усвідомлює, що в України як держави і в її бізнесу немає майбутнього поза європейським шляхом розвитку. Думаю, і Віктор Пінчук розуміє значення законності й правил гри. Ринат Ахметов намагається переконати Захід у тому, що теж розуміє. Але він підтримав відставку Гайдука. Це демонструє, що короткострокові інтереси для Ахметова важливіші, ніж стабільність у державі та її інституції — РНБО. Виникає запитання — чи справді він розуміє природу стабільної та ефективної демократичної системи? Якщо так, треба довести це справою, а не словом.
Загалом же, український політичний клас більше не користується довірою в Європі. При цьому там зростає інтерес до поглибленого діалогу з бізнес-елітами України.
Чи має великий бізнес в Україні досить сил і впливу, щоб підштовхнути політиків до компромісу?
— Мабуть, ні. І повторюся — бізнесмени чітко розуміють, що можуть залишитися без своїх грошей і ще й опинитися за ґратами.
Чи бачите ви у нинішній українській кризі іноземний слід?
— Абсолютно впевнений, що цю кризу створили не за кордоном. Це суто внутрішній український конфлікт.
Але є інше. Союзники Кремля в Україні намагаються зміцнити тих із Партії регіонів, хто не хоче компромісу, бажає продовження боротьби. І такі люди є не лише в таборі Януковича, а й у державних структурах.
Із точки зору і зовнішньополітичних, і внутрішніх інтересів Кремль не зацікавлений у тому, щоб українська криза була подоланою. Росія перебуває в передвиборчому періоді. І президент Путін, і його можливі наступники можуть наводити ситуацію в Україні за приклад того, що може відбуватися за демократії.
Короткострокові інтереси для Ахметова важливіші, ніж стабільність у державі
Зі свого боку Захід вчинив дуже мудро, що відмовився від посередництва в українському конфлікті. Бо це вказувало б на те, що ми не поважаємо український суверенітет й не віримо, що українці можуть самостійно діяти як суверенна держава. От у 2004 році посередництво Європи було виправданим. Тоді був ризик руйнації держави. Зараз інша ситуація, кожен українець знає різницю між людьми на Майдані тоді й тепер.
Ще одна причина стриманості Заходу — ми не бачимо в Україні схильності до відповідальності та ефективної влади. Як в такому випадку можемо бути впевненими, що досягнуті при нашому посередництві домовленості будуть остаточними?
Яким бачите можливий компроміс?
— Є найгірший і найкращий варіанти розвитку ситуації. Перший — це коли "яструби" з оточення Ющенка задіють РНБО та Генпрокуратуру і будуть заарештовані ключові члени Партії регіонів, або ж запровадять надзвичайний стан. Кращий варіант — якщо будуть досягнуті домовленості, які складаються з кількох елементів. Як на мене, пакет міг би бути таким. Перше — вибори призначають на початок осені. При цьому всі беруть зобов"язання не задіювати механізмів фальсифікації і запросити міжнародних спостерігачів. Друге — з уряду прибирають кількох найодіозніших постатей. Третє — декларується поновлення досягнутих у рамках Універсалу національної єдності домовленостей. І четверте — сторони домовляються, що після виборів незалежною комісією будуть переглянуті деякі положення конституційної реформи 2004 року.
P.S. Викладені в інтерв"ю погляди є особистою точкою зору Джеймса Шерра і не обов"язково співпадають з позицією уряду Великої Британії.
3 
1
Коментарі