У столичному видавництві "Факт" з"явилася нова книга малої прози Богдана Жолдака "Гальманах".
Назва книжки походить не зовсім і не тільки від звичного слова альманах. Як пояснив авторові цих рядків сам пан Богдан, оскільки збірник авторський, то автор книжки має право трактувати все, як сам захоче.
Отже, з молодіжного сленгу — галь, галюніки, галюни, галіматья, нісенітниця — все слова-родичі.
У цій назві, як завжди у Жолдака, є добряча порція самоіронії. Ба, більше — на початку книжки вміщено розділ "Додаткові назви", у списку їх понад двісті. Й автор каже: якщо комусь не сподобається та назва, що на обкладинці, він може вибрати будь-яку іншу з-поміж тих двохсот додаткових.
Так само, якщо вам не сподобається назва будь-якого оповідання, ви самі можете цю назву замінити готовою — запасною.
До цього всього можна ставитися як до гри, бо воно і є гра.
Але Жолдак таки серйозний прозаїк, часто серйозніший, ніж усі разом узяті його міфи, побрехеньки, містифікації та літературні ігри.
Двоє статистів на зйомках еротичного фільму кохалися по-справжньому
Прочитайте два рядки лаконічної Жолдакової автоанотації: "Це прозова збірка переважно про те, як дві сексуальні самотності нарешті зустрілися, або навпаки".
От-от — якраз "або навпаки".
У цьому можна переконатися, прочитавши оповідання "Ґудзик в нікуди".
Це цілком печальне (і цілком без сексу) оповідання про старого більшовика, якого сам Ленін навчив прати шкарпетки.
Після цього він узявся написати історію партії в піснях. Й осліп від тої дурної титанічної праці. Але скаржиться, що йому вікно затулили портретом Брежнєва. Навіщо сліпому вікно? А на те, що всі люди рівні!
Ось такий зразок іронічної, але не злої прози. Без сексу — якщо не рахувати суто читацької насолоди.
Ні, про секс у книжці теж є! Приміром, ось оповідання "Станіславський" — про те, як двоє статистів на зйомках еротичного фільму кохалися по-справжньому. І тим самим обдурили всю кіноіндустрію, бо їх просили зробити імітацію, а в них таки це вийшло по-справжньому!
Чимось уся книжка нагадує оте оповідання. Вам хочеться легкого необов"язкового чтива? Будь ласка, ось воно, тут навіть назви нібито необов"язкові. Нате, грайтеся.
Отут ви й попадаєтеся — бо це справжня література. У будь-якому разі — не нижче рівня справжності. Нехай навіть цю літературу зараховують до пляжної, трамвайної чи якої хочете.
Вона від цього не стане гіршою, навіть кращою.
Як правило, у нас усе навпаки, й не лише в літературі: самі лише багатообіцяючі імітації.
Тому й пишу про цю книжку — як про один з приємних винятків.
5 
35413
Коментарі