У китайській провладній газеті "Венвейпо" опублікована стаття "Шість воєн, у яких Китай повинен брати участь у наступні 50 років". У ній ідеться про те, що до 2060-го року Піднебесна силоміць має приєднати території, які сьогодні їй не належать. Остання війна — проти Росії.
—?Усі розширення країни відбувалися за іноземних династій, — пояснює 40-річний Віктор Кіктенко, завідувач відділу Далекого Сходу Інституту сходознавства ім. Агатангела Кримського. — Майже весь теперішній Китай, який бачимо на політичній карті, створений маньчжурами (зараз — 10-мільйонний народ, який живе на північному сході Піднебесної. — "ГПУ").
Останню війну (у В'єтнамі, 1957–1975 роки. — "ГПУ") Пекін програв. Сьогодні китайська армія не має не лише переможного досвіду, а й узагалі ніякого. Ті чи ті генерали можуть висловлюватися ультра-патріотично, але це — для вух китайців. Така риторика не має нічого спільного із зовнішньополітичними засобами, які практикує Пекін.
Його реальна політика інакша. Лідер країни Сі Цзіньпін каже: Китай створюватиме новий Великий шовковий шлях (колись ним товари з Піднебесної потрапляли до Європи. — "ГПУ"). Це фактично альтернативний проект Митному союзу, над яким працює Росія. І це веде до геоекономічного протистояння між Пекіном і Москвою. Особливо за територію Центральної Азії (Казахстан, Туркменістан, Узбекистан, Киргизстан і Таджикистан. — "ГПУ"). Китайські проекти динамічні та підкреслено економічні. Орієнтовані не так на територію, як на використання її ресурсів. Пекін має для цього фінансові можливості. Тоді як Митний союз — надто політизований. Китайська еліта не дозволяє собі агресивної риторики, як росіяни. У Пекіні кажуть: хочемо створити довкола себе зону стабільності, яка буде вигідна всім. У перекладі з китайської має назву "пояс процвітання".
У Піднебесної є територіальні проблеми. Найболючіша — Тайвань. Але це внутрішньонаціональне протистояння, бо і там, і там — китайці (Тайвань має назву Республіка Китай, виник як реакція на перемогу комуністів у материковому Китаї в середині ХХ ст. — "ГПУ"). Через це воєнний конфлікт малоймовірний.
Сьогодні між Москвою та Пекіном проглядається конкуренція за економічний простір. Переможе той, хто буде привабливіший для менших країн. Що може Кремль запропонувати Казахстану чи Узбекистану? "Русский мир" їм не треба. Казахстан є членом Митного союзу. Але на економіку країни найбільше впливає Китай. Москва не конкурентоздатна відносно Пекіна.
Уся Центральна Азія протягом кількох століть перебувала під культурним впливом китайської цивілізації. Російська експансія ХVІІІ століття — це фактично мить проти вічності. Вплив на той регіон — це не практика теперішніх китайських комуністів, а вікова традиція. Проте вплив — через "м'яку силу". Тому експансія Китаю на азійську частину колишнього СРСР відбудеться без жодного пострілу. Пекін ніколи не поспішає, не чинить істерики, не тисне. А якщо тисне, то підтверджує слова реальними економічними важелями. Це вигідно відрізняє пекінську еліту від московської.
Шість майбутніх воєн Китаю
Перша: об'єднання з Тайванем — 2020-2025
Друга: повернення островів Спратлі — 2025-2030
Третя: повернення південного Тибету — 2035-2040
Четверта: повернення островів Дяоюйдао і Рюкю — 2040-2045
П'ята: об'єднання зовнішньої Монголії — 2045-2050
Шоста: повернення земель, що зараз належать Росії — 2055-2060
Територіальні надбання Китаю з 1991 року
1991 — Росія віддає острів Даманський
1996 — Киргизстан передає 12 кв. км
1997 — Велика Британія повертає Гонконг
1999 — Таджикистан поступається територією біля річки Маркансу
1999 — Казахстан передає 407 кв. км
1999 — Португалія повертає колонію Макао
2002 — Таджикистан віддає землі в районі Східного Паміру
2005 — Росія передає острови Тарабаров, Виноградний, Ромашкін, Великий Уссурійський
2013 — Таджикистан передає Мургабський район
3 
35413
Коментарі