— Як критикували Липецьку фабрику, так і далі критикуватимемо її, вимагатимемо відставки Гонтаревої з посади голови Нацбанку. Бачимо тиск на Національне антикорупційне бюро, на парламентський антикорупційний комітет, — говорить на брифінгу народний депутат 35-річний Віктор Кривенко 21 грудня. Показує заяви про вихід зі фракції "Блок Петра Порошенка" разом із колегою Павлом Кишкарем, 37 років.
На позачергових виборах 2014‑го обоє балотувалися за партійним списком "Самопоміч". Кривенко під п'ятим номером, Кишкар — під сьомим. До того перший працював викладачем кафедри менеджменту й економіки, другий був командиром групи в батальйоні Національної гвардії.
Президентська фракція є найбільшою в парламенті. До неї входять 138 депутатів.
— Починається поділ правлячої групи, — каже політолог 64-річний Віктор Небоженко. — Проблема Петра Порошенка в тому, що за три з половиною роки не запропонував для української еліти якогось адекватного курсу. Ніхто не знає, куди він йде. Поєднання олігарха з президентством змушує відволікатися на комерційні схеми. І люди це відчувають — не лише ті, хто внизу, а й наверху. Формують свої мікрогрупи впливу. Готові піти під інший політичний прапор. Привід може бути який завгодно — конфлікт генпрокурора Луценка з НАБУ чи міністром економіки, навколо Приватбанку.
Порошенко показав себе не як лідер, а як людина, яка працює на себе. Зробив двовладдя у фракції. Всі знають, що потрібно йти до Ігоря Кононенка (перший заступник голови фракції БПП, друг і бізнес-партнер президента. — ГПУ) чи до Сергія Березенка (заступник голови фракції БПП. — ГПУ). Це нерозумно, так політики не діють. Але це в дусі Петра Олексійовича. Фракція мало бере участі у прийнятті рішень і до того ж має кілька начальників. Таке відчуття, що Порошенко ніколи не займався політичним управлінням.
8 
35413
Коментарі
1