Мій однокурсник Микола Жулинський у ранзі віце-прем'єр-міністра з гуманітарних питань свого часу вилучив зі шкільних програм "Фата моргана" Михайла Коцюбинського і "Землю" Ольги Кобилянської. Україна повертається до капіталізму, а тут тобі класова боротьба й злодіяння на ґрунті земельних відносин. Ось маємо результати — виросло покоління зеленських і гончаруків, яке готове знову зробити землю яблуком розбрату.
Ще й ринку землі нема, а вже рейдери захоплюють цілі масиви. А що буде, як підуть торги й аукціони? Я не кажу, що Микола Григорович винен у тому, що президент і прем'єр так уперто просувають нав'язану МВФ і соросами ідею розпродажу чорноземів. А все ж, Миколо Григоровичу, вина твоя є в тому, що суспільству нав'язується світопорядок на селі, давно відомий і засуджений Панасом Мирним і Нечуєм, Коцюбинським і Кобилянською, Стельмахом і Головком. Вони були не економістами і не політологами, але бачили глибше й так, як відчував і жив тим життям народ.
Не думаю, що саме Жулинський має відповідати за той безлад із землею, який породила спочатку кілковизація, а потім цілковитий розпад відлагодженої системи агротехніки й технологій у сільгоспвиробництві з ліквідацією ферм, тракторних бригад і сервісів. Переформатовувалось усе на новий лад, а що то за лад, досі ніхто не знає. Кажуть про ринок, але в країні поки що базар.
Брати відповідальність на себе й жодним чином не перекладати її на час і на Бога за цей безлад в Україні є кому.
Леонід Кравчук має відповісти за те, чому він кинув народ у вир божевільної гіперінфляції у 10 500 відсотків. Стер із лиця землі Чорноморське пароплавство, найбільше у світі, що тримало б на собі дорогу для нас логістику. Леонід Кучма знищив третину промислового потенціалу й породив головне лихо України — олігархат. Посягнув на її колиску й візитну картку — село. Віктор Ющенко зумів із надій і сподівань людей зробити пусту фікцію. У чварах з Юлією Тимошенко поховав чи не головні цінності суверенітету. Віктор Янукович зробив з економіки країни дійну корову для себе і своєї сім'ї. Петро Порошенко довів її до останньої межі бідності. Куди заведуть "Слуги народу", побачимо. Та тривожить те, що горують у ній або вірні слуги Петра п'ятого, або дилетанти, не даючи собі і в голові пошкребтися, і носа втерти. А народу — зоглядітися, як швидкома, в турборежимі куються закони, без того, щоб десять разів міряти, а раз утинати.
Відповідати за те все ніхто не хоче й не буде. Не бачить сова, яка сама, а президенти та їхня челядь своєї вини зрікаються, як зозулі пташенят. У них на все є відказ на взірець "хто не робить, той не помиляється". Мовляв, де п'ють, там і розливають, а де б'ють і крадуть, там утікають — хто й куди? І взагалі — чешися кінь із конем, а віл із волом, а хто ми з вами у цій парі? Всенародні злидні для них — не велика важниця, а всього лиш декор, що заважає їхнім мальдівським і сейшельським гараздам.
То ж і біда, що ніхто в нас не знає покути — ні ті, що при владі, ні ті, хто під нею. Звісно ж, у них різна відповідальність, бо різні обов'язки. Але — натура-то одна: ні за що не відповідати, ні за зроблене, ні за обране.
Влада, щоправда, готова за поцуплений огірок у цюпу саджати навіть сироту. А за вкрадені в народу мільярди й надії в Україні ще нікого не посадили. Судді не ті й не ті адвокати? А вони вам доступні, у вас велика шанька з доларами? Чи ви гадаєте, що вам допоможе прилюбленість до нових фаворитів і коханців долі? Вся надія на месію? З якої пустелі його чекаєте? Дожидай долі, то не матимеш і льолі, ще й жданики розгубиш.
Із кого поспит, якщо навіть за нього не платять? Самі ж даємо в нашу кашу наплювати, самі ж рівняємо солов'я до зозулі, самі ж зі спиці в колесі творимо тарантас.
Кажемо хитромудро — система не та, а хто її, систему, підганяв до наших очей і вух, до нашого спання, а не до гострого розуму? Самі "Земля" і "Фата моргана" Україну дикого розгулу олігархічного капіталізму не перевернуть. Але вони вигострюють спротив наступу орди нуворишів на народ. І хоч дехто каже, що наших олігархів приведуть до тями потужніші транснаціональні компанії, нам від того не легше. Змітаючи фірташо-коломойське сміття, вони мітлою зметуть і нас, бо ми для них полова, а не зерно нації. Якраз ні нація, ні зерно їм не потрібні. Їм потрібні мільярди з нашої землі, а не ми.
Вам набридла ця настира? Мені теж. Але — купили хрону, то треба їсти. І думати, чи той хрін вам для здоров'я. І чи він не заходить комусь в очі й чи вони не лізуть від того на лоб. На той лоб, за яким мізки, які щось-таки варять.
3 
1
Коментарі
1