Кажуть і переказують, дарма й курка не гребе, а Гройсман тим паче — який-не-який, а прем'єр-міністр усе-таки. Заспівав стару пісню по-новому про попередників, то не з місяця ж упав. Він не остання спиця в державному колосі. Значить, чує, де гарба може розлетітися на друзки.
Ще кажуть, що президент із прем'єром посварилися, як гоголівські Івани з Миргорода. І що, де два б'ються — третій не встрявай. Воно то так, але то ж не хатня морква й не батьківщину вони ділять, а Батьківщину. То чи не ліпше перегнати їх через гречку, щоб привести до теми? Бо — коза з вовками тягалася, тільки шкура зосталася, а воно до цього з Україною йдеться.
Та, скажу я вам, і їхня гризня, і прем'єрські пісні про попередників, і нажиті ними борги — це не нове. Ці брехні ми вже чули і бачили впродовж усіх 27 років проголошеної незалежності. Українська влада взагалі з брехні виросла і з обіцянок світлого майбутнього, якщо не завтра, то післязавтра. Просто нині ця брехня досягла апогею на тлі безсоромного обкрадання і держави, й кожного українця зосібна. І це, даруйте, не моя джигувата думка, а переконання 99 відсотків усіх в Україні сущих. І ні президент із прем'єром, ні вся олігархічна рать із пригодованою челяддю від того не почуваються ніяково. І хоч кажуть іноді правду, та таку щербату, що одразу стає неправдою, яка затягує народ у клубку брехні.
Це суперечить доброму розуму та здоровому глузду, але нас постійно годують теревенями про економічне зростання за реального стану речей, що економіка практично закривається. Маємо на увазі виробництва: заводи, фабрики, фірми, цехи тощо. І за базу беруть не, скажімо, 2013 рік, а 2014-й і пізніші. Тобто основою зростання стає фактично нуль. І що з того виходить?
А виходить те, що обрахував не я, а все-таки тямущий в економіці Віктор Пинзеник. Він свої розрахунки побудував на показниках 2017-го, коли влада повідомила, що економіка зросла на 2,5 відсотка — природно, до рівня 2016 року. При цьому промисловість у плюсі 0,4 процента, а село в мінусі на 2,7. А з чого ж оті 2,5 відсотка зростання? З торгівлі, де приріст склав 8,8 відсотка за рахунок торгівлі не нашими машинами і не нашою рибою й м'ясом, а імпортними товарами.
А як "зростає" економіка на девальвації гривні та інфляції, і без Пинзеника знаємо. А пан професор же звертає увагу на одну грань нездорового "зростання". Виплати зросли в країні проти 2016-го на 37 відсотків і всі їх угатили в імпортну продукцію. Те саме цього року. І тут не в тому тільки річ, що влада наша як не брехне, так не дихне. А в тому, що за такого курсу нам із багна не вибратися довіку. Рівняти послід до оладка можна, але із зозулі солов'я не зробиш.
Олігархат, починаючи з часів кучмівщини і до сьогодні, завів Україну та її народ до примітивного життя у неволі: ти йому пучку, а він хап за ручку і вже з тебе не злізе, доки не відхопить своє.
Сьогодні головною небезпекою для державності України є навіть не зовнішня окупація, а внутрішня — диким і нестримним у пограбуванні бізнесом кримінального штибу. І ні чвари на горі, ні пісні про борги попередників під гітарні бренькання на честь нових позик нас не рятують. Був би пан Гройсман і ангел, якби не роги нових зазіхань на пусті гаманці українців задля субсидільного раю для олігархів, який став пеклом для нації.
Взагалі-то пісні про попередників не мають жодного сенсу. Бо і для Гройсмана, і для Порошенка, і для більшості команди вони свої, рідні покревенством якщо не партійним, так клановим. І розумний, не базаром, а реальною економікою піднятий, правитель говорив би не про чиюсь вину, а про модернізацію промисловості, нові технології та інвестиції, перехід від сировинної захлюпанки до продукції з високою доданою вартістю. Нас загітували до асоціації з Євросоюзом, яка робить з України індустріальної країну диких прерій, і закрила решту ринків збуту. Тобто нас хочуть повернути у шевченківську хатку з модерних палаців і космосу. Чи такий курс ми обирали для країни?
І чи здатні рошено-гройсмани-яценюки відвести від України таку недолю? Запитання риторичне. Якщо корова застряла в болоті, вірьовками з багна її не витягнеш. Нинішня влада нагадує того кулика, який своє болото хвалить і тягне нас у нього з усієї сили: людям воно і не повітка, а їм як квітка. А влада що — вона і телят не боїться (це ми з вами), і воли краде. Таку модель уготувала і нав'язала великому європейському народу дрібненька зграя мародерів із кучминського гніздов'я олігархів. Дрібненька та грошовита, з півостровами мільярдів "зелених" в офшорах, які поповнює щомісяця як із прірви.
Нема і не діждемося від ялової команди горе-реформаторів стратегії модернізації країни.
Величаючись як чумацька воша, вона тягне її на задвірки світового поступу. І це для неї, але не для нас, природно: який дід, такий і його плід. Скинути з себе цю злу кормигу можемо, тільки напруживши сили всього суспільства.
А далі — вилазити з бортової ями так, як це роблять нинішні тигри азійські і європейські. Будувати країну не на льоду фантазії з гіперлупами, а на тверезому розрахунку сил і можливостей, конкуренції в глобалізованому світі. На мудрості віків і на досягненнях молодого розуму нації. Будувати країну великих традицій на модерних засадах і зі збереженням материнських цінностей. Образно кажучи, рости на своїй "Мрії", не відкидаючи чужого боїнга. По-іншому вже не буде. Але робити з України забрьохану споживачку тільки чужого й губити себе в світі — зась.
5 
35413
Коментарі