Кінорежисер Анатолій Матешко, 54 роки, не може дивитися фільми "Богдан-Зиновій Хмельницький" та "Молитва за гетьмана Мазепу".
Чим є сьогодні українське кіно?
— На даний момент — це історія. Сучасного кіно немає. Якось на радіопрограмі мене назвали російським кінорежисером. Це не так. Я — український, але мені доводиться працювати з росіянами.
Як змінилося ваше режисерське життя після виходу на екрани "Дня народження буржуя"?
— Після "Буржуя" я став затребуваним режисером та трудоголиком. Зараз зовсім інша епоха в кіно. Спілкуюся з багатьма колегами по кіностудії Довженко й бачу, що більшість із них витають у хмарах. Живуть минулим, а так не можна.
Чи мали пропозиції зняти український фільм?
— На святкуванні 80-річчя кіностудії імені Довженко підійшла голова Комітету кінематографії Ганна Чміль і сказала, що наступного року мене ставлять у плани. Але ця історія повторюється щорічно. Не можу знімати кіно три або п"ять років: запуститися, потім чекати. Хочу працювати в сучасному ритмі, швидко. До речі, у комітеті зараз лежить наш проект фільму на п"єсу Анатолія Крима "Євангеліє від Івана". Історія про людину від землі в стилі Кустуріці.
Над чим працюєте?
Є гроші, ідеї й таланти. Немає ідеології
— Узяв замовлення української "Медіа-групи", що знімає серіальні картини для Росії. В Україні їх робити дешевше. Це формат півторагодинного фільму. Екранізуємо детективи Тетяни Устинової.
Не набридло?
— Набридло, але це моя робота. Що, кинути її й роками чекати, коли мені дадуть зняти повнометражну картину? Знімаючи серіал, постійно у формі, щось напрацьовую, спілкуюся з акторами, шукаю гарний сценарій. Якщо знайду, то гроші під нього сьогодні цілком реально отримати і в Росії, і в Україні.
Що дала вам українська кіношкола?
— Насамперед це було спілкування з такими видатними людьми, як Параджанов. Не вважаю школою театральний інститут. Після нього закінчив вищі режисерські курси в Москві. Так, я український режисер, громадянин України. Але для моєї роботи кордонів немає. Ми працюємо в єдиному інформаційному полі. Звичайно, національна складова важлива. Але українському кіно не вистачає самооцінки. Робиться щось відірване від сучасного життя. Хоча ті демократичні процеси, що відбуваються в Україні, боротьба, люди — все це надихає на сучасне кіно.
Хочете таке зняти?
— Так, пишемо сценарій. Хоча останнім часом вийшло багато безпомічних фільмів про помаранчеву революцію, ми хочемо зняти повноцінну картину.
Хто це "ми"?
— Українські та російські автори. Я не розділяю своїх друзів і однодумців за національностями. Головне — спільна справа.
Чого бракує українському кіно?
— Воно страждає від споживацького ставлення багатьох молодих акторів і режисерів. Ці люди хочуть отримувати славу та лаври, але не хочуть працювати.
Загалом є гроші, ідеї й таланти. Немає ідеології. А кіно — це завжди ідеологія. Наприклад, існує європейська ідеологія вільної людини, є великодержавна американська ідеологія. Коли це присутнє, то держава не шкодує грошей і розвиває кінематограф. Для цього він і потрібний. Зараз у Росії ми бачимо таку тенденцію. Там з"явилася якась національна ідея, а для кіно вона як внутрішня пружина для розвитку.
Що для вас найцінніше?
Роками чекати, коли мені дадуть зняти повнометражну картину
— Головною цінністю для мене є робота. Мені вона подобається, я хочу працювати. Можу своєю професією заробити й прогодувати родину.
Від яких пропозицій у кіно відмовилися б?
— Ніколи б не став знімати політичних "заказух".
Але ваш проект, сценарій до якого нині пишеться, про політику, революцію?
— Наш фільм буде не про революцію, а про маленьку людину. Вона доведена до розпачу політичними коливаннями і йде на злочин проти себе самої. А політика — тло. Знімати кіно про політиків нецікаво.
Як оцінюєте українські картини останніх років — "Богдана-Зиновія Хмельницького", "Молитва за гетьмана Мазепу"?
— Ніяк. Намагався їх дивитися, але не можу. Як би не лаяли серіальний продукт, але деякі молоді режисери примудряються знімати серії, які виходять цікавіше й міцніше, ніж ті картини, про які ви говорите. Фабрику українського кінематографа зруйновано.
2 
1
Коментарі