Європейський парламент визнав минулого четверга український Голодомор 1932–1933 років "жахливим злочином проти українського народу та людства". Визначення "геноцид", попри зусилля кількох польських депутатів, під час дебатів було з проекту резолюції вилучено. "Інакше не було б згоди всіх політичних партій, які представлені в Європарламенті", — пояснив на умовах анонімності один із учасників польської делегації.
Напередодні голосування дебати про Голодомор тривали зо 2 год. Підсумкову пропозицію підтримали майже всі політичні сили цієї парламентської структури Євросоюзу: ліберали, християнські демократи, "зелені", соціалісти. Лише комуністи опиралися щодуху.
— Це справжня кампанія з дискредитації комунізму! — обурювався з трибуни один із грецьких комуністів. — Наклепницька стратегія проти комуністичної ідеології!
Інакше поводилися соціалісти. Більшість із них сходилися на думці, що визнавати Голодомор важливо не лише з пошани до загиблих від голоду людей.
Це — найкраща нагода продемонструвати Україні підтримку й симпатію з боку Євросоюзу
— Це — найкраща нагода продемонструвати Україні підтримку й симпатію з боку Євросоюзу, — каже румунський депутат Андріан Северин. Він очолює делегацію Європарламенту в Комітеті з міжпарламентського співробітництва ЄС—Україна. — Визнання Голодомору має стати першим кроком і до політичної інтеграції України до спільного європейського простору, і до майбутнього вступу України до ЄС.
Від французької делегації виступив представник ультраправих Бруно Ґольніш. Він наполягав на застосуванні саме терміну "геноцид" у тексті резолюції. Але його Національний фронт Франції має швидше скандальну репутацію, тож його заступництво не надто допомогло просуванню українського бачення питання.
У резолюції про визнання Голодомору засуджено злочин проти українського народу, зокрема селянства, "що супроводжувався масовим знищенням людей та порушенням прав і свобод". А також висловлено побажання до інших пострадянських країн "забезпечити вільний доступ до архівів", що дозволяють дізнатися правду про події 1932–1933 років.
Коментарі