Останнім часом багато неоднозначних тлумачень викликали прагнення Естонії законодавчо врегулювати питання, пов"язані з військовими похованнями і пам"ятниками на території країни. На жаль, ініціативи уряду та парламенту нерідко викликали нерозуміння й негативні емоції.
Естонія як член Європейського Союзу і Ради Європи є демократичною державою, в якій немислимі ні вихваляння, ні відродження фашизму. У нашому суспільстві вкорінився ліберальний світогляд, відданість правам людини і принципу політичних свобод. Ми вважаємо, що сторони тієї давньої війни могли б забути стару ворожнечу й поминати кожен своїх загиблих, враховуючи при цьому страждання іншої сторони. В Естонії збережено сотні радянських військових кладовищ, а також меморіалів у місцях битв. Відповідно до міжнародних конвенцій вони захищені, їх ніхто не збирається зносити, а тим більше переносити до Росії. Проте питання про так званого "Бронзового солдата" в центрі Таллінна дещо складніше.
Друга світова війна почалася для Естонії з радянської окупації і сталінських репресій — у період, коли Німеччина та СРСР були ще союзниками. Естонія пам"ятає про той час. Так само, як пам"ятає і перемогу над Німеччиною в кінці війни. Водночас, Естонія як країна ніколи не брала участь у війні, не була воюючою стороною. Але неодноразово ставала жертвою зовнішньої агресії. У вересні 1944 року радянські війська ввійшли до Таллінна без бою. Столиця Естонії до цього вже декілька днів перебувала в руках легітимного уряду незалежної Естонської Республіки. Червоноармійці зірвали з башти замку Тоомпеа — символу естонської державності — не прапор нацистської Німеччини, а синьо-чорно-білий державний прапор Естонії.
Саме тому ми ставимося до пам"ятників, розташованих не на кладовищах або в місцях битв, як до політичних. У випадку з "Бронзовим солдатом" не йдеться ні про кладовище, ані про місце битви. Торік довкола монумента розгорілися нездорові політичні пристрасті. З одного боку під пам"ятником зібралися антиестонськи налаштовані сили, що вдають скорботу за полеглими червоноармійцями. З боку іншого — їхні супротивники. Фізичного зіткнення вдалося уникнути лише завдяки втручанню поліції та забороні на пікети й мітинги поблизу пам"ятника, виданій після цього.
Політичні пристрасті довкола саме цього пам"ятника вказують на те, що його розташування в центрі міста, на одній із велелюдних площ — недоречне. Це стосується як полеглих солдатів і жертв війни, так і тих, хто постраждав від півстолітньої анексії нашої країни. Тобто, Естонської держави як такої. Ми не можемо дозволити возвеличення тоталітарних режимів, що окупували нашу країну, в центрі нашої столиці. Не можемо дозволити зловживати історією і пам"яттю про жертви війни в політичних цілях. Ми хочемо вирішити цю проблему цивілізовано — перенести пам"ятник у більш відповідне та спокійне місце.
Друга світова війна почалася для Естонії з радянської окупації
Політичні сили, що розв"язали проти нас справжню пропагандистську війну, знають, що Естонія — демократична країна. Тому вони всіляко намагаються втрутитися в наші внутрішні справи, вплинути на наші внутрішньополітичні рішення. Окрім того — вплинути на результати майбутніх виборів до парламенту Естонії, що відбудуться в березні цього року.
На жаль, Росія не бажає визнавати факт радянської окупації, що зупинила розвиток Естонської Республіки на десятиліття, — історичний факт, юридично визнаний усією світовою спільнотою. Тому ми постійно чуємо і, мабуть, ще довго чутимемо різні необґрунтовані звинувачення і претензії на нашу адресу. Забувають, що Естонія під час Другої світової війни стала полем битви, будучи по черзі окупованою то однією, то іншою стороною. Понад три роки в Естонії господарювали нацисти. Людські та моральні втрати нашого народу в тій війні — величезні. Ми постраждали більше, ніж багато інших окупованих європейських країн. Постраждали всі народності й етнічні групи, що проживали до війни в Естонії — естонці, росіяни, шведи, фіни, євреї. Слід зазначити, що в ті періоди історії, коли Естонія мала фактичний суверенітет над своєю територією, тут не було переслідування за етнічним принципом, не було політичних репресій. У довоєнній Естонії ізольовані були тільки політичні екстремісти — комуністи, що влаштували збройний переворот 1924 року, і місцеві фашисти (вапси), які рвалися до влади 1934 року.
Естонія не бореться з мертвими, тим більше із загиблими на війні солдатами. Навпаки — ми хочемо забезпечити їм мир і спокій у спеціально відведених для цього місцях. Естонія не воює з пам"ятниками, проте ми зобов"язані запобігати розпалюванню ненависті й нетерпимості довкола них. Наш закон про військові поховання повністю відповідає всім міжнародним стандартам і Женевській конвенції, з якої він випливає. Цей закон не розглядає окремо питання про те або інше військове поховання чи пам"ятник. Усі військові меморіали та поховання в Естонії — всім жертвам усіх воєн, усіх національностей — є й залишаються на своїх місцях. Це відповідає нашим звичаям і культурі. Абсолютна більшість з них доглянуті та приведені в порядок зусиллями й на кошти місцевих органів самоврядування.
Естонія принципово засуджує всі тоталітарні людиноненависницькі ідеології й режими. Однак "Закон про символіку режимів, що окупували Естонію", який наробив був багато галасу, не передбачає повної заборони такої символіки. Заборона стосується тільки тих випадків, коли символіка використовується з метою розпалювання ворожнечі або вихваляння режимів, що окупували Естонію.
Метою спотворень і наклепу, характерних для скерованої проти нас кампанії з дискредитації, є створення вкрай негативного, але при цьому абсолютно не відповідного дійсності образу Естонії.
Наша країна однаково негативно ставиться до всіх тоталітарних ідеологій. Я впевнений, що наші друзі це знають.
Проти — російськомовні та Росія
Закон "Про знесення заборонених споруд" парламент Естонії ухвалив минулого тижня. Згідно з ним, "забороненими визнаються споруди, що звеличують окупацію Естонської Республіки, проведення масових репресій в Естонії, які можуть завдати шкоди життю, здоров"ю та майну людей, викликають ворожнечу чи можуть призвести до порушень громадського порядку". Серед таких названо й пам"ятник радянському воїну-визволителеві в центрі Таллінна. Його ще називають "Бронзовим солдатом". Російські організації Естонії обіцяють чинити спротив перенесенню монумента. Протестує й Росія.
У січні в Естонії набув чинності закон "Про захист воїнських поховань". Він дає владі право на перепоховання останків полеглих під час бойових дій людей та перенесення відповідних надгробків, зокрема в парках, зелених зонах, місцях проведення масових заходів.
3 
35413
Коментарі
1