Цього тижня в Страсбурзі висадився потужний десант владної коаліції з України. Зокрема "регіонали" Раїса Богатирьова, Борис Колесніков, Юхим Зв"ягільський, Сергій Клюєв. Усі вони є членами делегації Верховної Ради в Парламентській Асамблеї Ради Європи, але досі сюди не приїздили. Утім, і відсутність їхнього інтересу до повсякденної роботи Ради Європи, і зацікавленість у вчорашній дискусії в ПАРЄ є цілком зрозумілими.
Ще до Страсбурга приїхав лідер українських комуністів Петро Симоненко, голова парламентської фракції соціалістів Іван Бокий. Побував з офіційним візитом прем"єр Віктор Янукович. Ну, і спікер Олександр Мороз висловив бажання особисто вплинути на вчорашнє голосування. Так, ніби Янукович, Богатирьова з Боким і Симоненком разом нездатні докладно роз"яснити позицію коаліції.
Усе це ми вже проходили. Кількість різноманітних "українських" резолюцій ПАРЄ перевалила за два десятки. Більшість їх так чи інакше стосувалася боротьби між владою і опозицією. Зал засідань ПАРЄ бачив багато запеклих сварок між українцями, які ніяк не можуть домовитися вдома й апелюють до колег з інших країн — членів Ради Європи.
Тепер у Страсбурзі ще раз могли переконатися, що українці нічому не вчаться.
Треба розмовляти англійською, аби доводити свою точку зору не лише росіянам
Як колись кучмісти, так нині януковичі не здатні допетрати, що їхня чисельність і статус кожного в Україні ніяк не впливають на позицію ПАРЄ. Бо щоб впливати, треба принаймні знати, що таке Рада Європи, за якими писаними й неписаними правилами живе її Парламентська Асамблея. Крім того, треба мати імідж проєвропейських політиків або ж представників проєвропейської політичної сили. Ну, й розмовляти англійською, аби вільно спілкуватися й доводити свою точку зору не лише росіянам чи азербайджанцям.
Жодного з цих достоїнств нинішні "десантники" не мають. Тут особливо відчутно, як від виступів коаліціантів віє позавчорашнім днем — так, як віяло раніше від кучмістів. 2001 року тодішній міністр закордонних справ Борис Тарасюк виступав на Асамблеї і розповідав, яка в Україні квітне демократія, який демократ Кучма і як добре, що в нас буде референдум за збільшення президентських повноважень. Після цього один із членів ПАРЄ сказав приблизно таке: виступ пана Тарасюка переконує нас в тому, що треба голосувати проти таких референдумів. Отак і тепер.
Наші політики — і коаліціанти, і опозиціонери — ніяк не можуть зрозуміти, що домовлятися треба вдома. Звісно, резолюції ПАРЄ мають певну цінність, бо це точка зору поважної європейської інституції. Але насправді вони можуть згодитися українцям лише тоді, коли вони самі хочуть порозумітися, домовитися по-європейськи, а не "по-пацанськи". Якщо справді хочуть добра країні, а не просто досягнення своїх інтересів.
Поки що наші політики розглядають ПАРЄ й ухвалювані нею резолюції лише як додатковий засіб дотиснути опонента. Принаймні цього тижня це засвідчили коаліціанти.
8 
35413
Коментарі