середа, 17 серпня 2011 08:15

"Доки українські політики не переділять власність, точитиметься жорстка боротьба"

Автор: фото з сайта www.glavcom.ua
  Віктор Чумак: ”Що більше буде самоврядних інституцій, то менше в країні залишиться місця для держави”
Віктор Чумак: ”Що більше буде самоврядних інституцій, то менше в країні залишиться місця для держави”

— За роки незалежності політична модель нашої держави зазнавала мутацій, — розповідає директор Українського інституту публічної політики Віктор Чумак, 50 років. — Сучасна модель демонструє свою нежиттєздатність, бо не дає країні головного — вільної політичної конкуренції.

У нас політичні партії фінансують олігархи, а партійні квитки мають не більш як 3 відсотки громадян. Але вони диктують свої умови всім іншим, делегують своїх кандидатів у владу через закриті списки. Це призводить до падіння довіри до владних інституцій. Зараз понад 70 відсотків не довіряють жодному органу влади.

Чим відрізняються моделі держави за Леоніда Кучми і Віктора Януковича?

— Кучма намагався витримувати баланси між різними групами інтересів, у тому числі й опозицією. Янукович створив суперцентралізовану модель, у якій опозиція усунута від процесу прийняття рішень і зазнає політичних переслідувань. Втратила незалежність судова гілка влади. Політика й економіка переплелися — ті самі люди представляють олігархічний капітал і велику бюрократію. Їхня політична діяльність спрямована на отримання економічної вигоди. У результаті держава стає неконкурентоспроможною і на міжнародній арені. У глобальній політиці ми граємо другорядні ролі.

Така модель держави не є стратегічно вдалою. Але не остаточною, фатальною помилкою. Ми досі на шляху пошуків, проходимо етапи розвитку нації і держави. 20 років незалежності після тоталітарної системи — це невеликий історичний період. Суспільство ще вчиться.

За Віктора Ющенка модель була кращою?

— Парламентська демократія як модель — найбільш конкурентоспроможна, тому характерна для більшості країн Європи. Її український варіант виявився викривлений виборчою і партійною системами, тому не мав позитивних результатів. Сварки у владній команді, розгін парламенту і дострокові вибори нічого не змінили.

У США діє президентська демократія. Але там серйозну роль відіграють інструменти стримувань і противаг — незалежний суд, незалежні законодавча гілка влади, правоохоронні інституції діють у межах законів, а не за наказами можновладців. У цьому величезна відмінність із нашою моделлю. Та у Штатах це формувалося не 20 років, а 150–200.

Ми повернемося до парламентської демократії. Бо звикли вирішувати щось громадою або мати трьох гетьманів. Маятник гойднувся то в один бік, то в інший. І там, і там ми отримали негативний досвід. Тепер потрібна робота над помилками.

Український політикум за 20 років змінився?

— Важко сказати, чи ці зміни на краще. На початку 1990-х романтична частина еліти говорила, що ми дуже швидко побудуємо нову країну. У Булгакова москвичів зіпсувало квартирне питання, а українців зіпсувало питання власності. Доки її не переділять, точитиметься жорстка боротьба. Бізнесу — не потрібні будуть прозорі правила гри. Група, яка має доступ до влади, домінуватиме у процесі прийняття рішень. Іншим доведеться підігрувати. І доти ми не матимемо замовника на зміну ситуації. Потрібно хоча би 5–6 відсотків середнього класу.

Як подолати політичне протистояння між регіонами?

— Це протистояння не історичне і не ментальне. Воно штучне, надумане політиками. За 15–20 років саме по собі щезне. У нас різний рівень регіональної культури, сприйняття геополітичних уподобань. Але ситуація змінюється, бо більшість людей хочуть жити, як у Європі, але не усвідомлюють, що для цього треба зробити.

Розбіжностей щодо зовнішньополітичного вектору розвитку країни у Партії регіонів, БЮТу чи "Нашої України" нема. Хоча можновладці по-різному розуміють поняття європейської держави. Одні хочуть тільки жити по-європейськи, другі — щоб до них ставилися по-європейськи.

Який головний урок мають винести українці від історії останнього 20-річчя?

— Нам усім слід стати громадянами. Брати на себе відповідальність — від власного будинку до спільної держави. Наводити лад у кожному селі, райцентрі, місті. Демократія — це система різних самоорганізацій: місцевого самоврядування, неурядових організацій, клубів за інтересами, релігійних громад тощо. Що більше буде самоврядних інституцій, то менше в країні залишиться місця для держави. І такої відповідальності треба вимагати від політиків. Щоб вони звітували перед нами не від виборів до виборів, а щодня.

Зараз ви читаєте новину «"Доки українські політики не переділять власність, точитиметься жорстка боротьба"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути