Як має поводитися жертва, коли на неї напав озброєний бандит? Рекомендації можуть бути різні — від фахових до житейських. Проте ніхто й ніколи не порадить підсилювати агресора новими знаряддями. Між тим саме так чинила і чинить Україна.
Народний депутат попереднього скликання Юрій Сиротюк розповів, що Олександр Турчинов навесні 2014 року відмовився зупинити військову співпрацю з Російською Федерацією. Виконувач обов'язків президента своє рішення пояснив просто: вітчизняний військово-промисловий комплекс годує 30 тисяч працівників, а постачання зброї московітам економічно вигідне і дає бюджету сотні мільйонів доларів.
Посилати співвітчизників на війну і водночас озброювати ворога — наслідки такого рішення уявити було нескладно. І вони не забарилися: продана агресору зброя почала вбивати українців. За словами екс-депутата, російський МіГ-29 у червні позаторік збив у донецькому небі наш Су-24 українською ракетою. Виготовленою та переданою Кремлю у травні, тобто — одразу після рішення тодішнього глави держави.
Злочинний за змістом продаж зброї Київ не припинив навіть після публічного здивування Сполучених Штатів. Її почали передавати "вигідним партнерам" через Білорусь і Казахстан та фірми-посередники. Офіційно задекларувавши припинення військової співпраці з РФ.
Деякі підприємства продовжували партнерські стосунки з окупантом Криму і палієм Донбасу протягом усього 2015 року. Це стало відомо з опублікованих на початку березня аналітичних матеріалів Стокгольмського міжнародного інституту дослідження світу. За даними цієї організації, торік ми експортували своєму прямому ворогу товарів військового призначення на $72 млн. що становить майже чверть суми, заробленої на зброї.
Серед іншого, Україна постачала РФ газові турбіни для військових суден. Зокрема, миколаївське підприємство "Зоря-Машпроект" допомогло залишитись у бойовому строю агресора багатоцільовому сторожовому кораблю дальньої морської зони "Адмірал Григорович". З доброї руки українців ходить під воєнними парами й доправляє озброєння в Сирію транспортне судно "Григорій Агафонов", яке московіти викупили в нас через монгольську компанію.
Не переривало співпраці з "Воронезьким літакобудівним товариством" і держпідприємство "Антонов", постачаючи комплектувальні для Ан-148. Літаки вважають транспортними, проте можуть перевозити і військові вантажі та контингент.
Проте найбільше для зміцнення бойової здатності країни, яка чинить проти нас акт воєнної агресії, зробив завод авіадвигунів "Мотор-Січ". Запорожці передали ворогу 264 турбореактивні двигуни АІ-222. Ними комплектують бойові Як-130.
Що це — самоуправство керівників підприємств? Навряд чи. За законом, вони мають одержати дозвіл на експорт таких товарів. Залишається одне: українська влада тихцем благословила ці "торговельні" операції. З тих же альтруїстичних міркувань, що рухали свого часу Турчиновим — аби не позбавляти заробітку працівників ВПК. Зокрема — "Мотор-Січі", для якої Росія залишається найбільшим діловим партнером.
Літаки Як-130 здатні нести під своїми крилами ракети класу "повітря-земля" і високоточні керовані авіабомби. Невже вони мають упасти на голови українців, аби Петро Порошенко і В'ячеслав Богуслаєв, президент країни і керівник "Мотор-Січі", нарешті зрозуміли неприпустимість і злочинну аморальність оснащення ворога зброєю?
Хоча, ризикну припустити, запорожців Путін не бомбитиме. Як, можливо, і миколаївців із "Зорі-Машпроекту". Адже вони підтримали його в найтяжчі дні — коли весь цивілізований світ відвернувся від агресора.
3 
1
Коментарі