П"ятикласники навчаються за оновленою версією підручника "Вступ до історії України". Його автор Віктор Мисан, 53 роки, заслужений учитель із Рівного, розповідає про зміни в навчальній програмі з історії.
— Більшість сучасних підручників з історії не враховують досягнень і рекомендацій дитячої та підліткової психології. Вони перевантажені навчальним матеріалом — історичним змістом. Кажу це як людина, яка в освіті вже 30 років. Хоча й завідую кафедрою всесвітньої історії в університеті, щороку читаю кілька годин у школі. Тому знаю слабкі й сильні сторони кожного підручника з історії.
А яким мав би бути шкільний підручник з історії?
— Він не може бути правдивий, бо історичної правди не існує, як і об"єктивної історії. Є лише факти та історична теорія — чиїсь оцінки і судження. Тому дітей треба навчити розрізняти, що є фактом, а що — теорією. Нехай вони знайомляться з різними оцінками цих фактів і роблять власні висновки.
У шкільному підручнику з історії має бути менше теорії, а більше джерел: фотографій, карикатур, листів, плакатів, телеграм, описів очевидців, газетних повідомлень, офіційних документів тощо. До цих джерел потрібно підбирати завдання, щоб учні, досліджуючи їх, створювали власний авторський текст. У такому випадку шкільна історія стане предметом пізнання, дослідження. Ми отримаємо абсолютно іншу якість навчання. Саме такі підходи характерні для західноєвропейської школи.
Як відкоригували зміст програми з історії для п"ятого класу?
— Змінили акценти щодо російської політики на українських землях упродовж XVII–ХХ століть. Нашій східній сусідці формують новий імідж — неагресивного колонізатора.
У нову програму потрапила битва під Крутами, боротьба Української повстанської армії проти нацистів у роки Другої світової війни, суспільно-політичні події в Україні початку ХХІ століття.
Із чотирьох хвиль критики підручників з історії було три політичні
Автор створює підручник на основі програми. Якщо з неї щось вилучено, то й автор мусить на це зважати. Всі ми прекрасно розуміємо, для чого це зробили. Із 1991 року було чотири хвилі критики підручників з історії. Три з них — політичні, 1995-го, 2005-го та 2010 року. І лише одна — професійна: 2008-го підручники з історії моніторив Інститут національної пам"яті.
До чого призведе часте переписування підручників з історії?
— Це поганий приклад для молоді. Він формує нігілізм, песимізм, впливає на зміну цінностей. Переписування підручників — це результат відсутності стабільності. Має бути щось святе. Серед цього святого — наша минувшина, якою б вона не була — сумна, героїчна, драматична, але вона наша. А так виходить, що вчора вона була одна, а сьогодні вже інша — скоригована.
Якими бачите перспективи шкільної історичної освіти?
— Трагедія нашої освіти в тому, що ми нічого не доводимо до логічного кінця. Як-от із 12-річною освітою. Перш ніж шукати її негативні сторони й наслідки, варто було б завершити це навчання й тоді вже давати йому оцінку.
Навчання історії в сучасній школі — це галоп. Обсяг історичного матеріалу такий великий, що діти не в змозі його опрацювати, зрозуміти, засвоїти. От на завтра школяру потрібно прочитати три параграфи з десятками дат, прізвищ. На повноцінне його опрацювання й засвоєння здатні лише окремі учні. Решта сім років учитимуть історію у школі й нічого не пам"ятатимуть потім. Історія, окрім виховання патріота, громадянина, повинна формувати мислячу людину, розвивати її, заставляти думати й аналізувати.
У підручнику близько 20 правок
Правок у змісті автор підручника "Вступ до історії України" Віктор Мисан нарахував близько 20. Значна їх частина стосувалася російської політики в Україні:
— словосполучення "штучний голодомор" замінили на "голодомор";
— дописали, що до викупу Тараса Шевченка з кріпацтва долучилася імператорська сім"я;
— скорочено інформацію про Українських Січових Стрільців;
— вилучили легенду про золото гетьмана Полуботка;
— відсутній матеріал про героїв Крут;
— вилучили перебіг виборів президента 2004 року.
Завершується підручник хронологією 2001-го.
2 
35413
Коментарі
3