У чаду політичних пристрастей уже чутно голоси, що Україна просто не здатна побудувати в себе Європу. Мовляв, ми невдатний, безгосподарний народ, а на льоду хіба що дурний хату ставить. Не безгосподарний ми народ, у нас у крові закладено — не дай пропасти крихті хліба, цеглина до цеглини, колода до дощечки, і буде тобі хата.
Факт, що засвідчує, який дбайливий ми народ, розповів мені Федір Трохимович Моргун улітку 1968 року, коли, працюючи в ЦК КПРС, приїздив у Глобине, де почав свій трудовий шлях. Його послали на цілину, бо не захотів іти на посаду першого секретаря Опішнянського райкому партії, вважаючи, що його робота агронома важливіша. На цілині він очолив радгосп. Збудували для людей житло і почали розорювати віковічні землі. Пішов великий хліб і пішли дощі, а токів нема. Зерно кинули прямо на землю, допоки його заберуть на елеватори, яких теж було раз-два і по всьому.
Саме тоді, у жнива 1957 року, в гості до сина приїхав батько Трохим Остапович. Свого часу він очолював колгосп у рідному селі. Побачивши тік, який потерпав від дощів, батько на очах у всіх став періщити сина палицею: що ж це ти губиш хліб? Йому було невтямки, що ця біда мучила й Федора, але його волання про токи й елеватори ніхто не чув. Після того випадку він на нараді в Алмати за участю Хрущова розкритикував ЦК за прискорене розорювання цілини без створення інфраструктури. Хрущов несподівано сприйняв ту критику. Почалося не тільки будівництво токів і хлібоприймальних пунктів, а й випуск безплужної техніки — для боротьби з пиловими бурями. Моргун невдовзі очолив цілину в рангу міністра. Став національним героєм Казахстану за порятунок цілинних земель. Наука батька дала свої плоди, але син і від роду був господарем. Психологія українця все-таки у творенні, а не у руйнації.
Тоді чому сьогодні дедалі більше тривог і вболівань за доведену до руїни країну? Чому немає ладу в господарці і де вихід із глухого кута? Де взяти батога чи ломаку, щоби відлупити винуватців руїни і змусити їх піти до голови по розум? Якої дати шкварки, щоб було їм жарко і вивести Україну з незгоди та шкоди?
Влітку 2000 року я гостював у рідних у Таганрозі. Вони працювали на металургійному заводі, який переробляв український металолом. Тоді якраз у нас різали устаткування заводів. Знищували в першу чергу оборонні підприємства та електронну промисловість. Брухт давав гроші у калитку олігархів, але руйнував промислову потугу молодої держави. І до чого догосподарювались? Уряд купує локомотиви в Америці, хоча свої потужності стоять. Запорізька "Мотор-Січ" випускає найкращі у світі мотори, а ми їх веземо з Канади. Запорізький трансформаторний завод відомий своєю продукцією у 70 країнах світу, а ми оголошуємо тендер на закупівлю її з-за бугра. Трамваї купуємо в Польщі. Автопром фактично знищено. У сільському господарстві забули про льонарство і хмелярство, нестачу молока через скорочення поголів'я корів компенсує пальмова олія. У добрих господарів так не буває.
Але хто — поганий господар? Дехто вже згадує у зв'язку з цим знамениту фразу Євгена Чикаленка: "Українці — недоварена нація". Та ні ж, нація ми не гірша за інші. Просто біля керма у нас недоварена "еліта" з браконьєрів і руйнувачів. Цьогорічні президентські перегони показали, що нація виганяє цю "еліту" на тирло, де вона або довариться, або згниє.
Інша річ, що чверть століття незалежного державного існування під егідою олігархату витравили уміння знаходити господаря. Зорієнтували не на політичну класику, на пошук умів і майстрів, а на полегшену надію на чудо і щось нове, аби не старе. Доведеться поваритися і у віртуальному окропі, аби таки закипіло і зварилося щось справжнє. Пережили ситуацію, коли борода велика, та дурний владика, доживемо і до безбородої молодої мудрості.
Не можна ставити вовка за пастуха до отари. Вовк на те і вовк, щоби баранину їсти.
Дванадцять років тому ми з делегацією Верховної Ради вивчали досвід виробництва біоетанолу з кукурудзи в США. Привезли не тільки враження, а й конкретні домовленості щодо організації його виробництва в Україні. Подали відповідний документ голові Верховної Ради Олександру Морозу і прем'єр-міністрові Віктору Януковичу. Мороз утворив робочу групу для підготовки законодавчих актів, але почалися інтриги з розпуску Верховної Ради, і всім стало не до того. А в уряді перемогло нафтове лобі. А ось зараз, коли туго з бензином і газом, як би нас виручив біоетанол. Та пастух із нафтового лобі дбав про свій бізнес, а державний інтерес — він не для вовків.
Не недоварена нація, а недоварений політичний клас стоїть на перепоні прогресу в Україні. Але нація має все-таки формувати такий політичний клас і політичну систему, які б не руйнували, а будували країну. Результати президентських виборів — начебто народу на руки ковінька, та чи дадуть утримати її вибори парламентські? Чи матиме від них народ шкварку, якої так бракує? Чи знов наскочить кулага на врага? Ніхто, крім нас, на ці питання не відповість. Суворі випробування чекають країну і кожного українця. Світ не працює на нас, але на себе працюємо ми самі, а ми ж із вами не лузери?
2 
1
Коментарі