Боїмося бути в центрі історії

Українців лякає те, що виходить за межі нашої країни. Ми боїмося бути спільнотою, яка задає моду.

Візьмемо білоруські протести. У нас пишуть, що вони занадто наївні, ненаціо­нальні, залежні від "русского мира", ще якісь. Значить, ми не помічаємо головного. Ідея антиавторитарного повстання, яка надихала нас, тепер надихає білорусів. Розширюється — значить, живе. Ми були одними з тих, хто цю ідею приніс у Східну Європу.

Також дивує, коли кажуть, що до білоруських подій ми маємо ставитися лише крізь призму наших інтересів, а не цінностей. Коли у 2013–2014 роках деякі західні країни так ставилися до нашої революції, ми ображалися. Чи цінності ми поділяємо тільки тоді, коли це нам вигідно?

Важливо часом відчувати себе частиною світових процесів, а не лише свого внутрішнього розвитку. Бо тільки так зможемо бути в центрі історії та впливати на неї. Слід позбуватися своєї провінційності.

×