— "Більшовик" — надзвичайно проблемне підприємство. Частина його території в довгостроковій оренді. Це одна з причин, чому в аукціоні брали участь мало компаній (із 15 потенційних інвесторів до ­торгів дійшли троє. — ГПУ), — каже економіст Борис КУШНІРУК, 55 років.

— Продаж фактично означає купівлю "квитка на війну", — продовжує Кушнірук. — Для подальшого використання території доведеться вести судові тяжби з усіма орендарями. Насправді купують не виробництво, а ділянку для житлової та бізнесової забудови.

"Перший київський машинобудівний завод", відомий як "Більшовик", продали на аукціоні за 1,429 млрд грн 27 жовтня. Стартова ціна становила 1,389 млрд грн. У торгах переміг "Дженерал Комерс". Компанія займається неспеціалізованою оптовою торгівлею. Її пов'язують із підприємцями Василем Хмельницьким, Андрієм Івановим та Олексієм Барановим.

"Дженерал Комерс" має 10 днів на підписання договору та 30 — для сплати суми й отримання схвалення Антимонопольного комітету. Після цього 100% акцій перейдуть до нового власника.

Зараз головним активом підприємства вважають 36 га землі в Києві неподалік станції метро Шулявська. Їх оцінюють у $120–150 млн — 3,2–4 млрд грн. Має також ділянку на Трухановому острові в столиці та оздоровчу базу в Затоці на Одещині.

В останні роки завод накопичив 480 млн грн боргів. Щороку завдавав майже 20 млн грн збитків.

"Дженерал Комерс" повинна виконати приватизаційні умови — за пів року виплатити всі борги та зберегти основне виробництво. Підприємство випускає обладнання для переробки гуми, пластмас та їхніх відходів. Зараз тут працюють майже 300 робітників.

"Наше завдання — перетворити згасаючий завод на об'єкт, що приноситиме користь місту, городянам, державі та гармонійно вливатиметься у загальноміську інфраструктуру", — повідомили в компанії "ЮДіПі", акціонером якої є Василь Хмельницький.

До кінця 2021 року планують приватизувати "Об'єднану гірничо-хімічну компанію", Електронмаш і "Президент Готель" у Києві та порт Усть-Дунайськ у Вилковому на Одещині, повідомив голова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко.

— Навряд чи ціна за підприємство прийнятна. Забудовники усвідомлюють, що масштабне спорудження на його території виллється у конфлікт із Київрадою. Вже є рішення суду, за яким ділянку п'ятого цеху мали продати Києву за фіксованою низькою ціною. Щоб звести транспортну розв'язку на Шулявці, — веде далі Борис Кушнірук.

— Підприємство будували на околиці. Місто розрослося. Тепер "Більшовик" фактично в його середині. Це характерно для всього світу. Зараз виробничі потужності йдуть із міст. Великий завод у центрі виглядає безглуздо.

Виробництво, по суті, давно зупинилося. Частину робітників мають праце­влаштувати — на підприємстві, яке створять на місці "Більшовика".

Цей завод не мав стратегічного значення для держави. Вона повинна залишати у своїй власності лише такі об'єкти. Його приватизація — це ліквідація зони корупції та зняття з держави відповідальності за те, чим неспроможна керувати. Вона не може бути ефективним управлінцем комерційної власності.

Зараз треба встановити перелік зі 150–200 підприємств, що не можна приватизувати. Решту продати. Слід залучати радників для підготовки пропозиції стосовно кожного об'єкта, а тоді виставляти на аукціон. Наприклад, Центренерго (одне з найбільших підприємств електроенергетичної галузі країни. — ГПУ) треба розділити на три теплові електростанції й приватизувати окремо для створення більшої конкуренції на ринку електроенергії.

Навіщо залишати в державній власності готелі "Київ" і "Україна"? Жодної потреби в цьому немає. Їх давно слід було приватизувати.

Робітники заснували "Шулявську республіку"

Перший київський машинобудівний завод створили 1882 року. До 1917-го належав акціонерному товариству "Гретер і Криванек". Випускав парові машини й устаткування для цукроварень. У грудні 1905-го робітники оголосили страйк, а територію між заводом і Політехнічним інститутом проголосили "Шулявською республікою". Виступали за національне й соціальне визволення. "Республіка" проіснувала чотири дні. Її ліквідували царські війська.

Робітники підприємства в жовтні 1917-го вели бої проти Тимчасового уряду, в січні 1918-го — з військами Центральної ради за встановлення радянської влади в Україні. Назву "Більшовик" завод отримав 1922-го.

1929 року запрацювали чавуно- і сталеливарні, механоскладальний і ковальські цехи. Освоїли виробництво хімічного устаткування. 1938-го обсяг продукції збільшився у 13 разів, порівняно з 1928-м. Під час Другої світової завод зруйнували. Після війни спорудили основні виробничі цехи. Підприємство випускало валкові машини, гумозмішувачі, вулканізатори й форматори для шинної, гумообробної та пластмасової промисловості.

2018-го в зв'язку з декомунізацією назву "Більшовик" змінили на сучасну — "Перший київський машинобудівний завод".

×